КЛЯ́ВЕК Алекси (Klawek Aleksy; 11. 05. 1890, м. Роґозно, нині Великопольс. воєводства, Польща — 22. 11. 1969, м. Катовіце, Польща, похов. у рідному місті) — польський теолог, сходо­знавець. Від 1909 навч. у духов. семінаріях у По­знані й Ґнєзно (1913 рукопокладений на священика), 1914–17 — в університетах Мюнстера, Мюнхена (обидва — Німеч­чина), Вроцлава, 1922 — Парижа (ви­вчав ас­сиріологію). 1917 здобув докторат з теології у Мюнстер. університеті. 1923 захистив габілітац. працю «Noc Betlejemska. Historia czy legenda» у Львів. університеті, де й працював: 1926–27 — декан теол. ф-ту, 1929–39 — звич. проф., завідувач кафедри Старого Заповіту, водночас 1933–34 — проректор; за сумісництвом від 1932 — чл. Орієнталіст. комісії Польс. академії знань (Краків). У 1930-х рр. разом із А. Фіцем створив перший Музей біблій. памʼяток при Львів. університеті. Засн. і ред. багатьох теол. часописів, куратор Академ. катол. союзу (1933–36). Під час 2-ї світової війни увʼязнений німцями у По­знані. 1945–54 — завідувач кафедри екзегези Старого Заповіту, водночас 1947–51 — декан теол. факультету Яґел­лон. університету в Кракові. Серед учнів — К. Войтила, майбут. Папа Іван-Павло ІІ (1953 брав участь у його габілітації). 1954–69 викладав Старий Заповіт у духов. семінаріях Кракова, Шльонська, Ченстохови і семіт. мови в Яґел­лон. університеті. Досліджував про­блеми бібле­їстики, семітології, історії Близького Сходу, Ізраїлю, мови Стародав. Сходу.