Паралельного антирадянського троцькістського центру Судовий процес

Визначення і загальна характеристика

«ПАРАЛЕ́ЛЬНОГО АНТИРАДЯ́НСЬКОГО ТРОЦЬКІ́СТСЬКОГО ЦЕ́НТРУ» Судовий процес

Відбувся 23–30 січня 1937 у Москві, став наслідком розгорнутих після «закритого листа» ЦК ВКП(б) від 29 липня 1936 «О террористической деятельности троцкистско-зиновьевского контрреволюционного блока» репресій проти колишніх учасників опозиції. Органи НКВС почали репресувати тих із них, хто відійшов від опозиції, відновився у партії, працював на відовідальних посадах (дехто навіть увійшов до складу вищих органів партії). Змінився і характер обвинувачень — якщо раніше ключовим було звинувачення у терористичній діяльності, то починаючи від 2-ї половини 1936 водночас висували звинувачення у шпигунстві, шкідництві, диверсійній діяльності. Після призначення М. Єжова на посаду наркома внутрішніх справ СРСР 29 вересня 1936 Політбюро ЦК ВКП(б) прийняло постанову «Об отношении к контрреволюционным троцкистско-зиновьевским элементам», проєкт якої він написав. У ній наголошено на необхідності «розправи з троцькістсько-зінов’євськими мерзотниками» і запропоновано розглядати троцькістів як розвідників, шпигунів, диверсантів і шкідників «фашистської буржуазії в Європі». Зізнань саме у цьому вимагали від заарештованих відомих у минулому троцькістів із застосуванням незаконних методів. Істерія пошуків «прихованих троцькістів» або тих, хто «потурає» їм, охопила всі тодішні союзні республіки, зокрема УСРР. По справі складено 3 варіанти обвинувального висновку, їх скерували на редагування особисто Й. Сталіну. Напередодні він узгодив всі деталі проведення процесу з прокурором СРСР А. Вишинським. По справі були заарештовані та засуджені 17 осіб: колишні перший заступник наркома важкої промисловості СРСР Г. Пятаков, перший заступник наркома лісової промисловості СРСР Г. Сокольников, завідувач бюро міжнародної інформації ЦК ВКП(б) К. Радек, заступник начальника Головного управління шосейних доріг і автотранспорту Л. Серебряков, заступник наркома шляхів сполучень СРСР Я. Лівшиць, начальник сільгоспвідділу управління робітничого постачання «Кузбасбуду» (м. Новосибірськ) М. Муралов, заступник начальника «Хімкомбінатбуду» (м. Кемерово; обидва — РФ) Я. Дробніс, начальник «Сибмашбуду» (Новосибірськ) М. Богуславський, заступник начальника Центрального управління руху наркомату шляхів сполучення СРСР І. Князєв, начальник Головхімпрому наркомату важкої промисловості СРСР С. Ратайчак, начальник «Хімкомбінатбуду» (Кемерово) Б. Норкін, керуючий Салаїрською цинковою копальнею у Кемеровській обл. О. Шестов, колишній головний інженер тресту «Кузбасвугілля» (Новосибірськ) М. Строїлов, заступник начальника Свердловської залізниці Й. Турок, співробітник наркомату важкої промисловості СРСР І. Граше, головний інженер будівництва Ріонського азотно-тукового комбінату (Грузія) Г. Пушин, завідувач гаража і відділу постачання на Прокоп’євській і Анжерській копальнях (Кузбас) В. Арнольд. Судовий процес широко висвітлювали у пресі, за 2 дні до його закінчення В. Ульріх, який головував на засіданні, надіслав до ЦК ВКП(б) проєкт вироку, вимагаючи розстрілу для всіх підсудних. Однак до страти засудили 13 осіб, окрім К. Радека, Г. Сокольникова, В. Арнольда, які отримали по 10 р., і М. Строїлова, який отримав 8 р. ув’язнення. Після суду в місцях ув’язнення органи НКВС вели спостереження за ними. За повідомленнями агентури, вони вели розмови про відсутність власної провини і розповідали, яким чином сфальсифіковано судовий процес у їхній справі. У травні 1939 К. Радека і Г. Сокольникова за розпорядженням наркома внутрішніх справ СРСР Л. Берії і його заступника Б. Кобулова таємно вбили в тюрмах спеціально підіслані особи з числа колишніх співробітників НКВС, які відбували покарання за політичні і посадові злочини. М. Строїлова і В. Арнольда розстріляли у вересні 1941 за заочним вироком Військової колегії Верховного суду СРСР, винесеним відповідно до підписаного Й. Сталіним рішення Державного комітету оборони. Участників справи офіційно реабілітували 1988.

Завантажити статтю