ПЕТЮ́НІН Павло Олексі­йович (22. 02. 1914, с. Єршов, нині місто Саратовської обл., РФ — 13. 06. 2003, Харків) — хімік. Батько Г. Петюніна. Доктор хімічних наук (1950), професор (1951). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Пермський медичний ін­ститут (РФ, 1936) та Військову академію хімічного захисту (Москва, 1943). Працював 1940–61 (з пере­рвою) доцентом, завідувачем кафедри органічної хімії, 1940–41 — за­ступником директора з науково-на­вчальної роботи, 1950–61 — деканом Пермського фармацевтичного ін­ституту. 1962–88 — завідувач, від 1989 — професор кафедри органічної хімії, водночас 1971–75 — проректор з науково-на­вчальної роботи Української фармацевтичної академії (Харків). Наукові дослідже­н­ня: хімія гетероциклів і магнезіламінів, синтез біо­логічно активних речовин у ряді оксамінових кислот. Автор лікарських препаратів «Нікофезон», «Антроксамат», «Оксаглюкамін» тощо.