Плішевський Едмунд

ПЛІШЕ́ВСЬКИЙ Едмунд (1853, Львів — після 1924) — скульптор. Працював у Львові: 1875–90 — як «виробник орнаментів» в ательє Л. Марконі, неоренесансна і необарокова стилістика якого значно вплинула на його подальшу творчість; близько 1890 — у закладі гіпсових виробів родини Франців. Для експозиції фабрики цієї родини на Виставці будівельної промисловості 1892 (Львів) разом з архітектором Я. Перосєм створив фонтан, що складався з алегоричних гіпсових фігур і ваз на основі з брил алебастру. Скульптора запросив Я. Перось оздобити споруджену ним 1892–93 на вул. 29 листопада, № 47 (нині Коновальця) віллу Ю. Франц. Фасади та інтер’єри цього будинку П. прикрасив рясним, місцями строкатим необароковим декором. Крім фабрики Франців, у 1890-х рр. працював у майстернях І. Левинського як проєктант гіпсових орнаментів і майолікових оздоб. Разом з А. Попелем 1897 відкрив майстерню декоративної скульптури, у якій створювали ліпні прикраси фасадів та інтер’єрів будинків, різні пластичні моделі в металі, камені, дереві та кераміці (згодом очолював майстерню самостійно, спеціалізуючись на фігурах і гіпсовій орнаментиці). 1897 виконав необароковий барельєф із зображенням голови лева і геніїв біля картуша на фасаді житлового будинку на вул. Міцкевича, № 3 (нині Листопадового чину). 1898 оздобив інтер’єри Аристократичного казино у Львові (нині Будинок вчених): у приміщеннях другого поверху виконав ліпний декор стін і алебастрові каміни в фойє. Тоді ж оздобив фасади та інтер’єри будинку В. Татарчуха на вул. Браєрівська, № 20 (нині Б. Лепкого), вишукані неорокайльні форми якого П. підкреслив ліпниною та наріжною статуєю Богоматері (нині відсутня). 1899–1900 брав участь у скульптурному оформленні нового Міського театру (нині театр опери і балету імені С. Крушельницької): у наріжних частинах аттику вмонтував два барельєфи, на яких зображено сцени «Вшанування Поезії» і «Гомер декламує свої поеми»; на східній частині театру розташував композицію «Вакханалія»; за ескізами З. Ґорґолевського і П.-В. Гарасимовича виконав усі елементи орнаментної цементної декорації бічних і тильного фасадів; під аттиком головного фасаду — фриз із 13-ма картушами з полями для нанесення імен видатних театральних діячів; орнаментальні ліпні прикраси стін вестибюля. Член «Товариства різьбярів у камені, декораторів і майстрів теракоти у Львові» (1900–14). Очевидно, виконав численні ліпні прикраси в стилях необароко та сецесія на фасадах будинків на нинішній вул. Нечуя-Левицького, Котляревського, Генерала Чупринки, Бандери, зокрема був автором двох погрудь Т. Ленартовича на фасаді будинку на вул. Нечуя-Левицького, № 3 (1898) і двох жіночих алегоричних статуй на аттику будинку на вул. Коновальця, № 37 (1913–14). Підтвердженою є його участь 1906 в оздобленні будинку Польського політехнічного товариства на вул. Зіморовича, № 17 (нині Дудаєва): фасад прикрасив емблемами техніки (у камені та майоліці), а вестибюль — сецесійною головою міфічного бога природи Пана. 1917 виконав орнаментальний декор вівтаря св. Йосипа в костелі св. Єлизавети (автор П. Війтовича, не збережений). Епізодично цікавився портретним жанром. Відомі створені ним медальйони письменника С. Ґощинського (дерево, 1880-і рр.) і директора львівської Художньо-промислової школи В. Тшіршнітца (1898, алебастр, Львівська галерея мистецтв). Останні його праці — реставрація та доповнення скульптур 18 ст. у костелі св. Анни в м. Ярослав (нині Підкарпатське воєводство, Польща; близько 1922–24).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю