Паїн Ісак Ізраїльович

ПА́ЇН Ісак Ізраїльович (21. 01. 1912, Київ — 16. 12. 1999, шт. Нью-Джерсі, США) — диригент, піаніст, педагог. Доцент (1966). Заслужений артист УРСР (1957). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський музично-драматичний ін­ститут (1932; кл. фортепіано К. Михайлова, симфонічного диригува­н­ня — Г. Таранова, Д. Бертьє, оперного диригува­н­ня — Л. Брагінського, А. Рудницького; історико-теоретичний факультет Л. Ревуцького). Від 1931 — викладач цього Ін­ституту, 1934—39 — Київської консерваторії (учні з чита­н­ня партитур — Платон і Георгій Майбороди, В. Гомоляка, А. Філіпенко та ін.). 1931—33 — диригент Театру робітничої молоді, 1933—35 — симфонічного оркестру Київського радіокомітету (керівник — М. Канерштейн), після пере­дачі його Київській філармонії — диригент ново­створеного оркестру та музичний редактор радіокомітету. 1939 пере­ведений у Львів, де разом із М. Колес­сою організував симфонічний оркестр радіокомітету, який 1940 пере­даний Львівській філармонії, став першим державним симфонічним орке­стром в Західній Україні. З орке­стром ви­ступали А. Луфер, Л. Мюнцер, Р. Савицький, М. Фіхтенгольц, Я. Флієр та ін. Після 2-ї світової війни 1946 повернувся до Львова і продовжив роботу з орке­стром. 1964 без­під­ставно звільнений і при­значений художнім керівником філармонії, але 1971 також звільнений з цієї посади. Не­зважаючи на дещо аскетичну мануальну диригентську техніку та емоційну стриманість за пультом, як диригент був добрим знавцем специфіки роботи з музикантами та вихователем оркестру, який під його керівництвом став одним із найкращих симфонічних колективів України. Саме тому з орке­стром спів­працювали найвидатніші диригенти того часу — Н. Рахлін, К. Симеонов, Я. Вощак, С. Турчак, Є. Мравінський, К. Іванов, К. Кондрашин, А. Янсонс, П. Ардженто, С. Cкровачевський та ін., свої твори диригували Р. Ґлієр, Б. Лятошинський, Г. Майборода. П. володів великим репертуаром симфонічної та ораторіальної музики — від класики до модерної музики 20 ст., яка ще в 1950-і рр. була не рекомендована до викона­н­ня. Звичайно, що українська музика за­ймала вагоме місце в репертуарі колективу: твори Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, В. Косенка, А. Штогаренка, І. Шамо, Л. Колодуба, Л. Грабовського та ін.; зокрема твори львівських композиторів С. Людкевича, В. Барвінського, А. Солтиса, Р. Сімовича, А. Кос-Анатольського, Д. Задора, В. Флиса, М. Скорика; багатьох з них був першим виконавцем. П. був добрим ансамблістом і тонким акомпаніатором. З ним музикували ві­домі інструменталісти С. Ріхтер, Е. Гілельс, Г. Нейгауз, Д. Ой­страх, Л. Коган, Є. Менугін, М. Ростропович, а також видатні львівські виконавці — О. Криштальський, М. Крушельницька, М. Крих, О. Криса та ін. Остан­ній ви­ступ із симфонічним орке­стром від­бувся 1989 на ювілейному концерті, присвяченому 50-річчю від дня створе­н­ня оркестру. 1939—41 та 1946—93 викладав у Львівській консерваторії, де виховав ві­домих диригентів І. Лацанича, С. Арбіта, Г. Орлова, Р. Бабича, О. Ґериновича та ін. Від 1993 — у США.

Завантажити статтю