МИХА́ЙЛОВ Костянтин Микола­йович (17(29). 12. 1882, м. Кролевець Черніг. губ., нині Сум. обл. — 03. 04. 1961, Київ) — піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1945). Закін. юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві (1901), Київ. муз. училище (1907; кл. В. Пухальського), екс­терном С.-Петербур. консерваторію (1913). Від 1907 — викладач Київ. муз. училища. Спів­засн. Київ. консерваторії (1913), у 1922–­26 — її дир., 1934–41, 1943–55 — проректор з навч. та наук. роботи, за сумісництвом 1934–61 — завідувач кафедри спец. фортепіано. Водночас 1920–21 — директор Київ. опер. театру, 1923 — за­ступник директора Київ. філармонії, 1927–34 — проректор з навч. та наук. роботи Муз.- драм. ін­ституту. 1939–40 брав участь в організації муз. освіти в Зх. Україні. 1941–42 — за­ступник директора Ташкент. консерваторії. З ініціативи М. були від­криті дит. від­діле­н­ня при консерваторії (1920–22), від­діл соц. вихова­н­ня, на базі якого створ. муз.-пед. факультет (1923), перша в СРСР дит. школа-десятирічка (1935). Брав участь у Всесоюз. нараді працівників мист. ВНЗів у Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1947). Виконав. діяльність М. пере­важно ансамблева. У пед. практиці дотримувався принципів Я. Пухальського. Автор статей з про­блем муз. освіти, твор. порт­ретів укр. композиторів і виконавців. Серед учнів — Л. Вайнтрауб, Е. Гуревич, Ж. Колодуб, О. Костюк, В. Сєчкін.