ПЕТРІАШВІ́ЛІ (ПЕТРІ́ЄВ) Василь Мойсе­йович (20. 02(04. 03). 1845, с. Циласкурі, по­близу Тбілісі — 26. 07(08. 08). 1908, м. Карлсбад, нині Карлові Вари, Чехія, похований в Одесі, пере­похований у Тбілісі) — хімік. Доктор хімії (1877), заслужений професор (1900). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1870), де від­тоді й працював (нині Одеський університет): від 1878 — екс­траординарний, від 1881 — ординарний професор кафедри технічної хімії, від 1905 — декан фізико-математичного факультету, від 1907 — в. о. ректора. Одночасно очолював (від 1898) Одеську міську лабораторію, спів­робітники якої вели боротьбу із фальсифікацією продуктів харчува­н­ня. Стажувався у Бон­нському університеті (Німеч­чина, 1873) та Сорбон­ні (Париж, 1878–81). Був активним дописувачем журналу «Вестник виноделия», що видавали від 1895 в Одесі. Наукові дослідже­н­ня у галузі технічної та фізичної хімії. Значну увагу приділяв не лише вирішен­ню теоретичних питань, а й тісно повʼязував їх із виробничими зав­да­н­нями. Його праця «Производство уксуса» (1905) стала цін­ним практичним посібником для виробництва. Не поривав звʼязків із Грузією, під­готував грузинською мовою науково-практичні під­ручники з виноробства та молочного господарства. Почесний член Кавказького товариства сільського господарства (від 1902).