Петрова Ніна Петрівна
ПЕТРО́ВА Ніна Петрівна (28. 12. 1926, с. Рождественське Челябінської обл., РФ — 30. 12. 1995, Сімферополь) — скульпторка. Дружина Івана, мати Ольги та Ганни Петрових. Членкиня СХУ (1960). Закінчила Ворошиловградське художнє училище (нині Луганськ, 1950; майстерня В. Мухіної), Київський художній інститут (1956; викладач М. Гельман). Працювала на Кримському художньо-виробничому комбінаті (1965–67). У реалістичному стилі виконувала скульптурні портрети, барельєфи, статуї, стели, памʼятники (зокрема, радянським вождям). Основний матеріал — бетон, граніт, діорит, бронза. Учасниця обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставок від 1957. Гіпсова модель паркової скульптури «В Артеку» (1956) зберігається в Сімферопольському художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- погруддя — письменника С. Сергєєва-Ценського в Музеї-садибі в Алушті, А. Чехова в Будинку-музеї в Ялті (обидва — 1960), В. Корнілова, Л. Толстого і П. Нахімова на будівлі Севастопольської панорами «Оборона Севастополя 1854–55» (1973–74), командира артилерійської батареї І. Єськова (1978), Героя Соціалістичної Праці Н. Лисого (1980); статуї — «Механізатор» в м. Керч (1965, співавт.), «Мічурін» в с. Маленьке; Алея Героїв льотчиків у Сакському військовому гарнізоні в смт Новофедорівка (1967); стела П. Дибенку в Сімферополі (1968); надгробок М. Моісєєву в Сімферополі (1971); пам’ятник бойовому екіпажу літака ТУ-22 (1975; усі — АР Крим).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
