ПОНОМАРЬО́В Володимир Володимирович (27. 10. 1938, Харків — 19. 09. 2003, там само) — учасник правозахисного руху. Закінчив Харківський автодорожній ін­ститут (1961). Ще учнем старших класів прочитав стено­граму одного із політичних процесів 1930-х рр. і був вражений фальшивістю самого судового процесу та фантастичними наклепами під­судних на себе самих та інших обвинувачених. 1963 одружився з І. Рапп і через неї по­зна­йомився з родиною Якірів у Москві, що мала 3-х політвʼязнів. Захопився самвидавом, який читав сам, робив копії і роз­по­всюджував. 1969 під­писав від­криті листи до громадськості на захист П. Григоренка та до Комітету з прав людини ООН про поруше­н­ня прав людини в СРСР. 3 грудня 1969 заарештований, 11 березня 1970 засуджений до 3-х р. по­збавле­н­ня волі у таборах загального режиму. Покара­н­ня від­бував у Він­ницькій обл. Дружину П. після суду пере­вели з посади асистента фізичного факультету Харківського університету в науковий сектор, подалі від студентів, хоча КДБ рекомендував звільнити її з роботи. Ви­йшов з увʼязне­н­ня 1972, від­тоді по­стійно знаходився під на­глядом КДБ.