ПЕЩА́К Марія Михайлівна (24. 11. 1928, с. Великий Липник, нині округ Стара Любовня, Словач­чина — 23. 01. 2010, Київ) — мово­знавець. Доктор філологічних наук (1980), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (2005). Закінчила Ужгородський університет (1953). Працювала в Ін­ституті мово­знавства АН УРСР (1956–91): 1956–64 — вчений секретар, старший науковий спів­робітник та завідувач сектору машин­ного фонду української мови від­ділу структурно-математичної лінгвістики; Українському мовно-інформаційному фонді НАН України (1991–2010): завідувач від­ділу лінгвістики, від 2003 — провід­ний науковий спів­робітник. Брала активну участь у під­готовці та ви­дан­ні серії «Памʼятки української мови» Ін­ституту мово­знавства АН УРСР (під­готувала до друку «Грамоти XIV ст.», 1974). Спів­авторка й редакторка ви­дань «Формалізовані основи семантичної класифікації лексики» (1982), «Лексична семантика в системі “людина-машина”» (1986). Спів­укладачка «Орфо­графічного словника української мови» (1994), «Орфоепічного словника української мови» у 2-х т. (2001–04; усі — Київ). Основні наукові інтереси П. зосереджені на про­блемах історії української мови, лексикології, лексико­графії, структурної, прикладної та компʼютерної лінгвістики.