Пономаренко Михайло Федорович

ПОНОМАРЕ́НКО Михайло Федорович (псевдоніми: Бабич М., Весняний О., Дні­прянець О., Михайленко П., Українець Лесь, Черкасенко О. та ін.; 28. 10. 1920, с. Під­ставки Золотоніського пов. Полтавської губ., нині Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 01. 01. 2010, м. Золотоноша) — крає­знавець. Почесний член Спілки крає­знавців України (1995). Премія імені В. Антоновича Українського товариства охорони памʼяток історії та культури (1991), обласна літературно-крає­зна­вча премія імені М. Максимовича (1994). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закінчив Черкаський педагогічний ін­ститут (1946), Київський педагогічний ін­ститут іноземних мов (1954). Від 1946 викладав англійську, німецьку, французьку, іспанську мови у технікумах і школах Золотоноші. Від 1978 — на пенсії. Водночас створив і 1960—79 на громадських засадах очолював Золотоніський крає­знавчий музей, що нині носить його імʼя. Зібрав і науково опрацював понад 5 тис. одиниць музейних екс­понатів, створив крає­знавчу картотеку «Черкащина» на 10 тис. одиниць. Брав участь в археологічних екс­педиціях під керівництвом Д. Телегіна, Є. Махно, М. Брайчевського, М. Кучери та ін., керував екс­педиціями «Черкаси», «Сміла», «Золотоноша», «Звенигородка». Виявив понад 300 обʼєктів археології на території області, уклав рукописний довід­ник «Памʼятки археології Черкащини» (1978). Спів­автор ви­да­н­ня «Черкаська область» (К., 1972) із серії «Історія міст і сіл Української PCP», автор нарисів «Золотоноша» (1974), «Золотоніщина» (1992), путівника «Золотоніський крає­знавчий музей» (1982; усі — Дні­пропетровськ), довід­ника «Золотоніщина в осадах» (2001), біо­бібліо­графічного словника «Крає­знавці Черкащини» (2003; обидва — Золотоноша), спів­упорядник збірника «Золотоніщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 pp.: Документи. Спогади. Стат­ті» (Чк., 2000). Його історико- та літературно-крає­знавчі стат­ті опубліковані в УРЕ, «Шевченківському словнику», «Українській літературній енциклопедії», а також багатьох періодичних ви­да­н­нях. 1964—78 очолював літературно-крає­знавче товариство «Супій», що видавало машинописні альманахи «Злато­град» та «Супій». Автор рукописних «Літературної карти Черкащини» (1967) і «Літературної енциклопедії Черкащини» (1981), поетичних збірок «Святиня» (Чк., 1992), «Чорнії брови, карії очі» (Золотоноша, 1992), «Златокрай» (1993), «Герць» (1994), спів­автор бібліо­графічного покажчика «Письмен­ники Черкащини» (2-е вид., 1990), книжки «Подорож Златокраєм: Нарис з історії та сьогоде­н­ня Золотоніського ра­йону» (2008; усі — Черкаси). Значну увагу приділяв темі звʼязку Т. Шевченка із золотоніським краєм, написав моно­графію «Шевченко і Черкащина» (Чк., 1988).

Завантажити статтю