ПУШКАРЬО́В Сергій Германович (27. 07(08. 08). 1888, слобода Козацька Курської губ., нині с. Козацьке Бєлгородської обл., РФ — 22. 01. 1984, США) — історик. Закінчив Курську гімназію, від 1907 на­вчався у Харківському університеті. Захопився марксизмом, брав участь у діяльності соціал-демократичного гуртка. 1910 заарештований, від­рахований з університету, пере­бував під гласним на­глядом поліції. 1911–14 продовжив освіту в Гайдельберзькому і Ляйпцизькому університетах у Німеч­чині. 1915 повернувся до Харкова. За сприя­н­ня професора М. Клочкова 1918 залишений для під­готовки до професорського зва­н­ня на кафедрі російської історії Харківського університету. 1919 вступив до Добровольчої армії. У листопаді 1921 з армією П. Врангеля еваку­йований до Туреч­чини. На­прикінці того ж року пере­їхав до Праги. 1924 склав магістерські іспити й отримав зва­н­ня приват-доцента, викладав у Російському вільному університеті. Член Чеського словʼянського ін­ституту (при Чеській АН), вченої ради Російського закордон­ного історичного архіву, Російського історичного товариства. Пропагував ідеї євразійства. Після нападу Німеч­чини на СРСР 1941 спів­чував власовському руху (див. А. Власов). Від весни 1945 працював директором і викладачем школи для російських дітей у таборі для пере­міщених осіб в американській зоні окупації Німеч­чини. 1949 емігрував до США. За сприя­н­ня свого товариша Дж. Вернадського став викладачем російської мови у Єльському університеті. Досліджував історію селянства Московської держави, РПЦ, донського козацтва, російсько-американські взаємини. Автор спогадів «Воспоминания историка 1905–1945» (Франкфурт, 1999).