Пушкарьов Сергій Германович

ПУШКАРЬО́В Сергій Германович (27. 07(08. 08). 1888, слобода Козацька Курської губ., нині с. Козацьке Бєлгородської обл., РФ — 22. 01. 1984, США) — історик. Закінчив Курську гімназію, від 1907 навчався у Харківському університеті. Захопився марксизмом, брав участь у діяльності соціал-демократичного гуртка. 1910 заарештований, відрахований з університету, перебував під гласним наглядом поліції. 1911–14 продовжив освіту в Гайдельберзькому і Ляйпцизькому університетах у Німеччині. 1915 повернувся до Харкова. За сприяння професора М. Клочкова 1918 залишений для підготовки до професорського звання на кафедрі російської історії Харківського університету. 1919 вступив до Добровольчої армії. У листопаді 1921 з армією П. Врангеля евакуйований до Туреччини. Наприкінці того ж року переїхав до Праги. 1924 склав магістерські іспити й отримав звання приват-доцента, викладав у Російському вільному університеті. Член Чеського слов’янського інституту (при Чеській АН), вченої ради Російського закордонного історичного архіву, Російського історичного товариства. Пропагував ідеї євразійства. Після нападу Німеччини на СРСР 1941 співчував власовському руху (див. А. Власов). Від весни 1945 працював директором і викладачем школи для російських дітей у таборі для переміщених осіб в американській зоні окупації Німеччини. 1949 емігрував до США. За сприяння свого товариша Дж. Вернадського став викладачем російської мови у Єльському університеті. Досліджував історію селянства Московської держави, РПЦ, донського козацтва, російсько-американські взаємини. Автор спогадів «Воспоминания историка 1905–1945» (Франкфурт, 1999).

Завантажити статтю