Праці соціологія

ПРА́ЦІ СОЦІОЛ́ОГІЯ  — галузь соціології, зосереджена на розумінні праці як соціального явища, вбудованого у більш широкий соціальний, культурний та історичний контексти. П. с. досліджує соціальні відносини, динаміку влади, соціальні значення, пов’язані з роботою, визнає, що працю визначають не винятково ринкові класові та економічні міркування. Прихильники економічних підходів зазвичай наголошують на ринкових силах, попиті та пропозиції, раціональному досягненні власних економічних інтересів як основних рушійних силах ринку праці, ефективності, продуктивності та оптимізації економічних результатів. У П. с. частіше розглядають соціальні та етичні наслідки роботи та працевлаштування, акцентують на зміні політики для покращення умов праці та зменшення нерівності. Оскільки сфера зайнятості відіграє значну роль у формуванні індивідуальної та колективної ідентичності, соціологи досліджують, як робота впливає на самопочуття людей, соціальний статус і соціальні відносини. Заняття та професії впливають на соціальний престиж і сприяють формуванню соціальної ідентичності. Фахівці з П. с. також досліджують проблеми, з якими стикаються люди, поєднуючи робочі обов’язки з сім’єю, відпочинком, особистим добробутом, шукаючи баланс між роботою та особистим життям. Якщо економісти значною мірою покладаються на кількісні методи та статистичний аналіз для вивчення ринків праці, заробітної плати, продуктивності та інших економічних показників, то дослідники П. с. часто використовують якісні методи дослідження (інтерв’ю, спостереження за учасниками), щоб отримати поглиблене розуміння суб’єктивного досвіду та соціальних процесів, пов’язаних з роботою. Проте у П. с. також можуть використовувати кількісні методи для вивчення широкомасштабних тенденцій і моделей. У класичних теоріях П. с. приділяли увагу переходу від традиційного до індустріального суспільства. Теорія відчуження, розроблена К. Марксом (див. Марксизм), стверджує, що капіталістичні організації праці призводять до відчуження робітників від їхньої праці, вироблених продуктів, своїх колег і власного людського потенціалу. Робітники у капіталістичних суспільствах відокремлені від плодів своєї праці, бо вони не мають власності або контролю над засобами виробництва. Автор теорії про бюрократію та раціоналізацію М. Вебер, який досліджував вплив бюрократичних організаційних структур на роботу, стверджував, що зростання бюрократії у сучасних суспільствах призводить до підвищення ефективності та передбачуваності, але водночас і до рутинізації та дегуманізації праці. Е. Дюркгайм у теорії про соціальну стратифікацію і поділ праці, проаналізувавши, як робота сприяє соціальній єдності та солідарності в суспільстві, дійшов висновку, що поділ праці має важливе значення для соціального порядку і співпраці, оскільки він призначає індивідам певні ролі та завдання на основі їхніх навичок і здібностей. У середині 20 ст. як відповідь на обмеження та жорсткість конвеєрних систем великих промислових підприємств для масового виробництва (фордизм, від прізвища Г. Форда), де використовували стандартизовані, монотонні процеси, що не потребували підвищення рівня кваліфікації та освіти, виник постфордизм. У постіндустріальних суспільствах зростає відсоток тимчасової та умовної зайнятості, відбувається розмивання меж роботи, глобалізація значно впливає на організацію та ринки праці. У П. с. досліджують, як нові форми організації впливають на розуміння звичайного уявлення про роботу, власність і прийняття рішень. Розвиток нових форм гіг-економіки та короткострокових фріланс-контрактів змінює уявлення про стабільність сучасної праці. Популярними стають різноманітні форми тимчасової роботи, роботи на неповний робочий день, що, з одного боку, поширює можливості пошуку роботи, а з іншого — призводить до ерозії гарантій сталої праці, пільг і захисту працівників. Науковці П. с. аналізують, як ці зміни впливають на стабільність доходів працівників, соціальні виплати, загальний добробут. У сучасному суспільстві вміння керувати емоціями стає необхідною складовою у різних професіях, що передбачають роботу з людьми. Це часто вимагає демонстрації певних емоційних станів, що збільшує навантаження від такої праці та вплив на задоволення від роботи і може призвести до професійного вигорання. П. с. допомагає знайти можливості подолання таких негативних наслідків роботи у сфері обслуговування. Соціологи досліджують, як глобалізація впливає на ринки праці, міжнародну міграцію, трудові стандарти та динаміку влади між працівниками, роботодавцями і транснаціональними корпораціями. П. с. прагне забезпечити детальне розуміння складної соціальної динаміки, що характеризує роботу в сучасному різноманітному та глобалізованому світі.

Завантажити статтю