Праці соціологія

ПРА́ЦІ СОЦІОЛ́ОГІЯ — галузь соціології, зосереджена на ро­зумін­ні праці як соціального явища, вбудованого у більш широкий соціальний, культурний та історичний контекс­ти. П. с. досліджує соціальні від­носини, динаміку влади, соціальні значе­н­ня, повʼязані з роботою, ви­знає, що працю ви­значають не винятково ринкові класові та економічні міркува­н­ня. Прихильники економічних під­ходів за­звичай наголошують на ринкових силах, попиті та пропозиції, раціональному досягнен­ні власних економічних інтересів як основних рушійних силах ринку праці, ефективності, продуктивності та оптимізації економічних результатів. У П. с. частіше роз­глядають соціальні та етичні наслідки роботи та праце­влаштува­н­ня, акцентують на зміні політики для покраще­н­ня умов праці та зменше­н­ня нерівності. Оскільки сфера зайнятості ві­ді­грає значну роль у формуван­ні індивідуальної та колективної ідентичності, соціологи досліджують, як робота впливає на самопочу­т­тя людей, соціальний статус і соціальні від­носини. Заня­т­тя та професії впливають на соціальний пре­стиж і сприяють формуван­ню соціальної ідентичності. Фахівці з П. с. також досліджують про­блеми, з якими стикаються люди, по­єд­нуючи робочі обовʼязки з сімʼєю, від­починком, особистим добробутом, шукаючи баланс між роботою та особистим жи­т­тям. Якщо економісти значною мірою покладаються на кількісні методи та статистичний аналіз для ви­вче­н­ня ринків праці, заробітної плати, продуктивності та інших економічних показників, то дослідники П. с. часто використовують якісні методи дослідже­н­ня (інтервʼю, спо­стереже­н­ня за учасниками), щоб отримати по­глиблене ро­зумі­н­ня субʼєктивного досвіду та соціальних процесів, повʼязаних з роботою. Проте у П. с. також можуть використовувати кількісні методи для ви­вче­н­ня широкомас­штабних тенденцій і моделей. У класичних теоріях П. с. приділяли увагу пере­ходу від традиційного до індустріального су­спільства. Теорія від­чуже­н­ня, роз­роблена К. Марксом (див. Марксизм), стверджує, що капіталістичні організації праці призводять до від­чуже­н­ня робітників від їхньої праці, вироблених продуктів, своїх колег і власного людського потенціалу. Робітники у капіталістичних су­спільствах від­окремлені від плодів своєї праці, бо вони не мають власності або контролю над засобами виробництва. Автор теорії про бюрократію та раціоналізацію М. Вебер, який досліджував вплив бюрократичних організаційних структур на роботу, стверджував, що зро­ста­н­ня бюрократії у сучасних су­спільствах призводить до під­вище­н­ня ефективності та перед­бачуваності, але водночас і до рутинізації та дегуманізації праці. Е. Дюркгайм у теорії про соціальну стратифікацію і поділ праці, про­аналізувавши, як робота сприяє соціальній єд­ності та солідарності в су­спільстві, ді­йшов висновку, що поділ праці має важливе значе­н­ня для соціального порядку і спів­праці, оскільки він при­значає індивідам певні ролі та зав­да­н­ня на основі їхніх навичок і здібностей. У середині 20 ст. як від­повідь на обмеже­н­ня та жорсткість конвеєрних систем великих промислових під­приємств для масового виробництва (фордизм, від прі­звища Г. Форда), де використовували стандартизовані, монотон­ні процеси, що не потребували під­вище­н­ня рівня кваліфікації та освіти, виник постфордизм. У постіндустріальних су­спільствах зро­стає від­соток тимчасової та умовної зайнятості, від­бувається роз­мива­н­ня меж роботи, глобалізація значно впливає на організацію та ринки праці. У П. с. досліджують, як нові форми організації впливають на ро­зумі­н­ня звичайного уявле­н­ня про роботу, власність і прийня­т­тя рішень. Роз­виток нових форм гіг-економіки та коротко­строкових фріланс-контрактів змінює уявле­н­ня про стабільність сучасної праці. Популярними стають різноманітні форми тимчасової роботи, роботи на неповний робочий день, що, з одного боку, поширює можливості пошуку роботи, а з іншого — призводить до ерозії гарантій сталої праці, пільг і захисту працівників. Науковці П. с. аналізують, як ці зміни впливають на стабільність доходів працівників, соціальні виплати, загальний добробут. У сучасному су­спільстві вмі­н­ня керувати емоціями стає необхідною складовою у різних професіях, що перед­бачають роботу з людьми. Це часто вимагає демонстрації певних емоційних станів, що збільшує навантаже­н­ня від такої праці та вплив на задоволе­н­ня від роботи і може при­звести до професійного вигора­н­ня. П. с. допомагає зна­йти можливості подола­н­ня таких негативних наслідків роботи у сфері обслуговува­н­ня. Соціологи досліджують, як глобалізація впливає на ринки праці, між­народну міграцію, трудові стандарти та динаміку влади між працівниками, роботодавцями і транс­національними корпораціями. П. с. прагне забезпечити детальне ро­зумі­н­ня складної соціальної динаміки, що характеризує роботу в сучасному різноманітному та глобалізованому світі.

Н. Б. Отрешко

Завантажити статтю