Петрографія
Визначення і загальна характеристика
ПЕТРОГРА́ФІЯ (від грец. πετρα — камінь і ...графія) — поняття, що виділяють в межах петрології. Стосовно П. є кілька трактувань: 1) описова складова петрології; 2) синонім петрології; 3) складова петрології, що вивчає породи з точки зору мікродеталей, на відміну від літології; 4) складова петрології, що вивчає породи магматичного і метаморфічного походження. Тобто, П. — це геологічна наука про гірські породи, їхній мінеральний і хімічний склад, будову, походження, умови залягання та закономірності поширення і зміни. У широкому розумінні — те ж саме, що й петрологія. Тривалий час у німецькомовній, українській та російській літературі вживали термін «П.» у широкому розумінні цього слова, що враховувало генезис порід і експериментальні роботи. У реферативному журналі Всесоюзного інституту наукової та технічної інформації АН СРСР «Геохимия. Минералогия. Петрография», що видавали від 1952, був розділ «Експерементальная и техническая минералогия и петрография», а наукова спеціальність ВАК до 1990-х рр. мала назву «Петрография, вулканология» 04.00.08. Нині спеціальність 04.00.08 — «Петрологія (геологічні науки)».
П. як вчення про гірські породи й асоціації мінералів, що є геологічно самостійними тілами, веде свій початок від мінералогії та геології. Перші уявлення про гірські породи та питання, повʼязані з їхнім дослідженням, викладені в давніх трактатах з геології і мінералогії. 1556 німецький науковець Ґ. Аґрікола видав працю про гірничу справу, металургію та науки про Землю «De Re Metalliсa»; 1706 український вчений Ф. Прокопович — лекції «Про досконалі змішані неживі тіла — метали, камені та інші». Самостійною наукою, зі своїми особливими завданнями та власними методами дослідження, П. стала на початку 2-ї половини 19 ст., після розвитку в ній мікроскопічного методу вивчення гірських порід, пізніше — методів фізичної хімії. Мікроскопічний період розвитку П. повʼязаний з імʼям британського науковця Г. Сорбі, який 1858 показав можливість вивчення мікроструктури гірських порід у шліфах. 1881 цей метод удосконалив німецький мінералог і геолог Ф. Циркель (деякий час працював у Львові). 1890—1900 тривав фізико-хімічний період розвитку П. — вивчення особливостей гірських порід, їхня хімічна класифікація, експериментальний напрям у П. На початку 20 ст. петрографи підійшли до вирішення основної задачі — вивчення питань виникнення і постійних змін гірських порід, їхньої еволюції. Тоді ж П. перейшла від якісних визначень до кількісних, стала точною наукою і суттєво вплинула на розвиток ін. геологічних дисциплін. В Україні петрографічні дослідження кристалічних порід провадили: К. Феофілактов, Ю. Морозевич, В. Тарасенко, Й. Танатар, В. Лучицький, брати Петро та Володимир Чирвинські, Л. Крижанівський, В. Соболєв, І. Усенко, М. Семененко та ін.
Літ.: J. Blum. Handbuch der Lithologie oder Gesteinlehre. Erlangen, 1860; Заварицкий А. Н. Физико-химические основы петрографии изверженных горных пород. Ленинград, 1926; Павлов Г. Г. Петрографія. К., 2014; Безродна І. М., Гожик А. П. Петрофізика. К., 2018; U. Sebastian. Gesteinskunde: Ein Leitfaden für Einsteiger und Anwender. Berlin, 2018.
Н. М. Коновал
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
