Сітько Пантелеймон (Панько) Онуфрійович

Визначення і загальна характеристика

СІТЬКО́ Пантелеймон (Панько) Онуфрійович (14(27). 06. 1906, с. Ксаверівка Васильківського пов. Київської губ., нині Білоцерківського р-ну Київської обл. — 25. 09. 1985, Київ) — генетик. Батько С. Сітька. Доктор біологічних наук (1961), професор (1962). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський ІНО (1928, нині Київський університет), де 1929–32 навчався в аспірантурі (перший аспірант з генетики в АН УРСР), згодом працював: 1934–38 — завідувач кафедри дарвінізму і генетики, від 1961 — професор. Водночас працював в Інститутах зоології АН УРСР (1931–67; від 1934 — старший науковий співробітник, завідувач лабораторії генетики), мікробіології і вірусології АН УРСР (1967–73), молекулярної біології і генетики АН УРСР, де був завідувачем відділу генетики тварин (від 1973; усі — Київ). Наукові праці у галузі генетики, селекції, екології. 1938–39 вперше у світі разом з С. Гершензоном та М. Тарнавським виявив мутагенну дію ДНК. Розробив метод синтетичної селекції комплементарних порід тутового шовкопряду і вивів дві нові — «Київський-СБ», «Київський-СЕ», виділив новий контрольований (біоантропічний) вид добору (1945–61). Розробив метод акліматизації комах на основі гібридизації географічних груп, запропонував нову періодизацію онотогенетичного розвитку комах на основі реакції організму на вплив екологічних факторів. С. — активний учасник відродження генетики в Україні у 1960-х рр., один із організаторів Інституту молекулярної біології і генетики НАНУ і журналу «Цитологія і генетика», членом редколегії якого був до 1985, організатор і активний член Українського товариства генетиків і селекціонерів імені М. Вавилова.

Завантажити статтю