Паморозь

Визначення і загальна характеристика

ПА́МОРОЗЬ  — крихкі снігоподібні відклади льоду на тонких і довгастих наземних предметах, що утворюються за від’ємної температури повітря. Розрізняють кристалічну паморозь (К. п.) і зернисту паморозь (З. п.). К. п. складається з великої кількості добре розрізнюваних кристалів льоду тонкої структури, іноді з вкрапленнями замерзлої води. Утворюється в результаті сублімації водяної пари у близькому до стану насичення повітрі при випаровуванні дрібних (7–15 мкм) крапель туману або серпанку за температури від –11°С до –25 °C і нижче. Слабкий ріст К. п. можливий за дуже низьких температур (зазвичай нижчих за –40 °C) навіть за відсутності туману. У туманній атмосфері невелике зростання швидкості вітру прискорює ріст К. п. завдяки збільшенню надходження водяної пари й відведенню прихованого тепла кристалізації. При швидкості вітру понад 7 м/с К. п. зазвичай переходить у зернистий її різновид, чому сприяє інтенсивне осідання крапель туману. Розвинена К. п. має вигляд пухнастих гірлянд, що прикріплюються до наземного предмета дуже невеликою частиною своєї поверхні, а тому легко обсипаються при струшуванні. На гладеньких великих поверхнях К. п. майже не відкладається. Поодинокі кущики льодяних кристалів утворюються тільки на пилинках, які пристали до таких поверхонь і виступають над ними. Густина відкладу 10–50 кг/м³. Середня швидкість відкладення шару К. п. становить близько 1 мм/год., товщина її пухкого шару зазвичай не перевищує 10 мм, однак за наявності туманів і слабкої вітряної погоди протягом декількох діб поспіль К. п. може досягати великих розмірів, особливо сприятливими є для цього умови в зниженнях рельєфу та поблизу водойм. Шар К. п. наростає переважно з навітряного боку предметів, що виступають над земною поверхнею (на гілочках дерев, дротах і сітчастих огородженнях). З. п. — матово-білий снігоподібний відклад відносно щільного крихкого льоду аморфної (некристалічної) структури, іноді з шорсткими бугристими або навіть голчастими виступами, що утворюється на наземних предметах унаслідок намерзання на них крапель туману діаметром близько 20–30 мкм зазвичай при температурі від –3°С до –8 °C. З. п. росте переважно з навітряного боку предметів. Густина відкладу 100–400 кг/м³. Утворюється внаслідок надходження на вихолоджену підстильну поверхню відносно теплого й вологого повітря. В Україні випадки утворення З. п. здебільшого пов’язані з теплими фронтами циклонів, що переміщуються з півдня або південного заходу; важливу роль у її утворенні має вертикальний розподіл щільності адвективного туману, що зростає до певного рівня, а потім починає зменшуватися. Тому при натіканні на схили гірських хребтів шаруватих хмар на певному середньому рівні цих схилів досягаються як максимальна швидкість відкладення З. п. (понад 20 мм / год), так і максимальна товщина самих відкладів (понад 1 м). Із посиленням морозу й послабленням швидкості вітру густина наростаючої З. п. зменшується, вона поступово переходить у К. п. При підвищенні температури повітря та збільшенні розмірів крапель туману до розмірів мряки густина З. п. зростає, і вона поступово переходить в ожеледь. За великої товщини відкладу (діаметром понад 50 мм) П., незалежно від її типу, вважається небезпечним явищем через критичне збільшення навантаження на гілки дерев і дроти ліній електропередач. Метеорологічні дослідженння суттєво змінили уявлення про причини обмерзання предметів. У 19 ст. до відкладів П. відносили також твердий наліт. Тривалий час для її ідентифікації в усьому світі використовували випадкові предмети. Уніфікація спостережень за П. відбулася з використанням на мережі метеостанцій спеціального приладу — льодоскопа. Характеристики відкладів П. на території України достатньо добре вивчені. Встановлено, що П. найчастіше виникає вночі (від 3-ї до 6-ї год). Паморозевий період на більшій частині рівнинної території України триває з листопада до березня, а в Українських Карпатах і Кримських горах — з вересня до травня. На середній кількості днів із П за рік значною мірою позначаються особливості рельєфу, а також розподіл температури повітря в холодний період року: на північному заході Полісся, на Закарпатській і Причорноморській низовинах, що вирізняються найм’якшим кліматом, їх не більше 5–15, на північному сході країни — до 20, в межах Донецької височини — до 30–40. Максимальна кількість днів з П. (60–80) досягається у високогірних районах Українських Карпат. Середня тривалість явища варіює від 12–20 год. на низовинній частині її території, до 30 год. та більше в межах Донецького кряжу і Приазовської височини. Максимальна тривалість П. в окремих районах країни перевищує 300 год. Критерію небезпечного явища (діаметр відкладу 50 мм) П. досягає нечасто, переважно на Придніпровській, Приазовській, Донецькій височинах, а також у високогірних районах Українських Карпат і Кримських горах.

Завантажити статтю