Паморозь

ПА́МОРОЗЬ — крихкі снігоподібні від­клади льоду на тонких і довгастих наземних предметах, що утворюються за від­ʼємної температури повітря. Роз­різняють кри­сталічну паморозь (К. п.) і зернисту паморозь (З. п.). К. п. складається з великої кількості добре роз­різнюваних кри­сталів льоду тонкої структури, іноді з вкрапле­н­нями замерзлої води. Утворюється в результаті сублімації водяної пари у близькому до стану насиче­н­ня повітрі при випаровуван­ні дрібних (7—15 мкм) крапель туману або серпанку за температури від –11°С до –25 °C і нижче. Слабкий ріст К. п. можливий за дуже низьких температур (за­звичай нижчих за –40 °C) навіть за від­сутності туману. У туман­ній атмо­сфері невелике зро­ста­н­ня швидкості вітру при­скорює ріст К. п. завдяки збільшен­ню надходже­н­ня водяної пари й від­веден­ню прихованого тепла кри­сталізації. При швидкості вітру понад 7 м/с К. п. за­звичай пере­ходить у зернистий її різновид, чому сприяє інтенсивне осі­да­н­ня крапель туману. Роз­винена К. п. має ви­гляд пухнастих гірлянд, що прикріплюються до наземного предмета дуже невеликою частиною своєї поверх­ні, а тому легко обсипаються при струшуван­ні. На гладеньких великих поверх­нях К. п. майже не від­кладається. Поодинокі кущики льодяних кри­сталів утворюються тільки на пилинках, які при­стали до таких поверхонь і ви­ступають над ними. Густина від­кладу 10—50 кг/м³. Середня швидкість від­кладе­н­ня шару К. п. становить близько 1 мм/год., товщина її пухкого шару за­звичай не пере­вищує 10 мм, однак за наявності туманів і слабкої вітряної погоди протягом декількох діб по­спіль К. п. може досягати великих роз­мірів, особливо сприятливими є для цього умови в зниже­н­нях рельєфу та по­близу водойм. Шар К. п. наро­стає пере­важно з навітряного боку предметів, що ви­ступають над земною поверх­нею (на гілочках дерев, дротах і сітчастих огородже­н­нях). З. п. — матово-білий снігоподібний від­клад від­носно щільного крихкого льоду аморфної (некри­сталічної) структури, іноді з шорсткими бугристими або навіть голчастими ви­ступами, що утворюється на наземних предметах унаслідок намерза­н­ня на них крапель туману діаметром близько 20—30 мкм за­звичай при температурі від –3°С до –8 °C. З. п. росте пере­важно з навітряного боку предметів. Густина від­кладу 100—400 кг/м³. Утворюється внаслідок надходже­н­ня на вихолоджену під­стильну поверх­ню від­носно теплого й вологого повітря. В Україні випадки утворе­н­ня З. п. здебільшого повʼязані з теплими фронтами циклонів, що пере­міщуються з пів­дня або пів­ден­ного заходу; важливу роль у її утворен­ні має вертикальний роз­поділ щільності адвективного туману, що зро­стає до певного рівня, а потім починає зменшуватися. Тому при натікан­ні на схили гірських хребтів шаруватих хмар на певному середньому рівні цих схилів досягаються як максимальна швидкість від­кладе­н­ня З. п. (понад 20 мм / год), так і максимальна товщина самих від­кладів (понад 1 м). Із посиле­н­ням морозу й послабле­н­ням швидкості вітру густина наростаючої З. п. зменшується, вона по­ступово пере­ходить у К. п. При під­вищен­ні температури повітря та збільшен­ні роз­мірів крапель туману до роз­мірів мряки густина З. п. зро­стає, і вона по­ступово пере­ходить в ожеледь. За великої товщини від­кладу (діаметром понад 50 мм) П., незалежно від її типу, вважається небезпечним явищем через критичне збільше­н­ня навантаже­н­ня на гілки дерев і дроти ліній електропередач. Метеорологічні досліджен­н­ня сут­тєво змінили уявле­н­ня про причини обмерза­н­ня предметів. У 19 ст. до від­кладів П. від­носили також твердий наліт. Тривалий час для її ідентифікації в усьому світі використовували випадкові предмети. Уніфікація спо­стережень за П. від­булася з викори­ста­н­ням на мережі метео­станцій спеціального приладу — льодо­скопа. Характеристики від­кладів П. на території України до­статньо добре ви­вчені. Встановлено, що П. найчастіше виникає вночі (від 3-ї до 6-ї год). Паморозевий період на більшій частині рівнин­ної території України триває з листопада до березня, а в Українських Карпатах і Кримських горах — з вересня до травня. На середній кількості днів із П за рік значною мірою по­значаються особливості рельєфу, а також роз­поділ температури повітря в холодний період року: на пів­нічному заході Поліс­ся, на Закарпатській і Причорноморській низовинах, що вирізняються наймʼякшим кліматом, їх не більше 5—15, на пів­нічному сході країни — до 20, в межах Донецької височини — до 30—40. Максимальна кількість днів з П. (60—80) досягається у високогірних ра­йонах Українських Карпат. Середня тривалість явища варіює від 12—20 год. на низовин­ній частині її території, до 30 год. та більше в межах Донецького кряжу і Приазовської височини. Максимальна тривалість П. в окремих ра­йонах країни пере­вищує 300 год. Критерію небезпечного явища (діаметр від­кладу 50 мм) П. досягає нечасто, пере­важно на Придніпровській, Приазовській, Донецькій височинах, а також у високогірних ра­йонах Українських Карпат і Кримських горах.

Завантажити статтю