«Посулля» Державний історико-культурний заповідник

Визначення і загальна характеристика

«ПОСУ́­Л­ЛЯ» Державний історико-культурний заповід­ник Заснований 2007 на базі комплексу памʼяток історії та культури Роменського та Недригайлівського р-нів Сумської обл. (комунальний заклад Сумської облради). У його структурі діють: Роменський крає­знавчий музей, Недригайлівський крає­знавчий музей (філії), Ющенка О. Музей-садиба, Музей Петра Калнишевського (від­діл заповід­ника) з архітектурно-етно­графічним комплексом «Старе село» (сектор музею); науково-дослідний від­діл обліку та збереже­н­ня фондів заповід­ника; від­діл охорони культурної спадщини та польових досліджень памʼяток археології заповід­ника; сектор науково-освітньої роботи; наукова бібліотека. Основне зав­да­н­ня заповід­ника — охорона та збереже­н­ня обʼєктів культурної спадщини, повʼязаних із ними заповід­них територій, рухомих памʼяток, творів монументального, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, а також проведе­н­ня науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної та культурно-освітньої роботи з метою популяризації культурної спадщини, духовного збагаче­н­ня громадян.

Музей Петра Калнишевського від­критий 14 жовтня 2006 Президентом України В. Ющенком під час проведе­н­ня Всеукраїнського козацького свята «Калнишева рада» у с. Пустовійтівка Роменського р-ну (тут народився кошовий отаман Запорозької Січі). Музей ре­презентує матеріали про жит­тєвий шлях державотворця, полководця, дипломата, благодійника, яскравого пред­ставника українського лицарства Петра Калнишевського. Раритетом є шедевр українського золотарства 18 ст. — на­престольне Євангеліє Петра Калнишевського, яке він подарував Троїцькій церкві Пустовійтівки. На території історико-культурного комплексу є церква Святої Трійці, споруджена 1775 його коштом і від­творена 2006, та монумент кошовому. В археологічних колекціях — неолітичні кремʼяні знаря­д­дя праці, скіфські та словʼянські старожитності, кераміка черняхівської культури, зброя часів Київської Русі. У структурі музею функціонує архітектурно-етно­графічний комплекс «Старе село». Зразки народної архітектури зна­йомлять із жи­т­тям та побутом українського села 19—20 ст. Тут знаходиться автентичний вітряк 19 ст. т. зв. стовпового типу, віз, колодязь-журавель із довбанкою для напува­н­ня коней.

Заповід­ник опікується обʼєктами історико-культурної спадщини та природно-заповід­ного фонду місцевого і національного значе­н­ня. Серед них — археологічні некрополі та поселе­н­ня скіфської епохи, літописні міста доби Київської Русі (Вʼяхань, Попаш, Ромен — див. Ромни), сіверянське городище Монастирище, що дало назву роменській культурі, памʼятник мамонту на місці палеолітичної стоянки в с. Кулішівка, геологічна памʼятка — г. Золотуха, з якою повʼязане від­кри­т­тя першої нафти у Лів­обережній Україні. Особливий інтерес становить група Посульських курганів, першість серед яких належить скіфському некрополю по­близу с. Пустовійтівка. Територію заповід­ника поділено на: заповід­ну (територія окремих памʼяток, комплексів) для зберіга­н­ня і охорони найбільш цін­них історико-культурних комплексів і окремих памʼяток; екс­позиційну — для роз­міще­н­ня музейних екс­позицій, ви­ставок, музеєфікованих обʼєктів; наукову — для проведе­н­ня науково-дослідної роботи; рекреаційну — для компактного від­починку та обслуговува­н­ня від­відувачів і туристів; господарську — для роз­міще­н­ня допоміжних господарських обʼєктів. Музейне зі­бра­н­ня (музейний фонд) має основний і науково-допоміжний фонди. Предмети основного фонду належать до державної частини Музейного фонду України та Національного архівного фонду України, є державною власністю, не можуть бути предметом за­стави, не під­лягають приватизації і від­чужен­ню. Найбільш цінні та унікальні музейні предмети занесено до Державного реєстру національного культурного на­дба­н­ня. Музейний фонд заповід­ника складає близько 40 тисяч екс­понатів, що зна­йомлять з історичним минулим та сьогоде­н­ням, природою, етно­графією, мистецьким на­дба­н­ням Посульського краю. Традиційно у музеях заповід­ника проводять ви­ставки на пошану ві­домих земляків; вечори памʼяті, вечори-порт­рети, тематичні вечори, інтер­активні екс­курсії, музейні уроки, ві­део­презентації, конференції тощо, зокрема від­булися науково-практичні конференції: «Т. Г. Шевченко і Роменщина» (з нагоди 90-річчя спорудже­н­ня памʼятника Кобзарю, 2008), «Калнишевий край на теренах української історії» (2010), «По­стать П. І. Калнишевського на історичних паралелях доби козацтва» (2016), між­народний пленер « Калнишева рада-2013», круглий стіл: «Селищу Недригайлів — 60» (2018). Науковці заповід­ника уклали збірник «…І оживу, і думу вольную на волю із домовини воз­зову!» (С., 2014), присвячений шевченківській спадщині Роменщини. Перший директор — В. Панченко (2007—21), від 2023 — Т. Кривогуз.

О. М. Юсова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю