«Посулля» Державний історико-культурний заповідник
«ПОСУ́ЛЛЯ» Державний історико-культурний заповідник Заснований 2007 на базі комплексу пам’яток історії та культури Роменського та Недригайлівського р-нів Сумської обл. (комунальний заклад Сумської облради). У його структурі діють: Роменський краєзнавчий музей, Недригайлівський краєзнавчий музей (філії), Ющенка О. Музей-садиба, Музей Петра Калнишевського (відділ заповідника) з архітектурно-етнографічним комплексом «Старе село» (сектор музею); науково-дослідний відділ обліку та збереження фондів заповідника; відділ охорони культурної спадщини та польових досліджень пам’яток археології заповідника; сектор науково-освітньої роботи; наукова бібліотека. Основне завдання заповідника — охорона та збереження об’єктів культурної спадщини, пов’язаних із ними заповідних територій, рухомих пам’яток, творів монументального, образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, а також проведення науково-дослідної, науково-методичної, інформаційної та культурно-освітньої роботи з метою популяризації культурної спадщини, духовного збагачення громадян.
Музей Петра Калнишевського відкритий 14 жовтня 2006 Президентом України В. Ющенком під час проведення Всеукраїнського козацького свята «Калнишева рада» у с. Пустовійтівка Роменського р-ну (тут народився кошовий отаман Запорозької Січі). Музей репрезентує матеріали про життєвий шлях державотворця, полководця, дипломата, благодійника, яскравого представника українського лицарства Петра Калнишевського. Раритетом є шедевр українського золотарства 18 ст. — напрестольне Євангеліє Петра Калнишевського, яке він подарував Троїцькій церкві Пустовійтівки. На території історико-культурного комплексу є церква Святої Трійці, споруджена 1775 його коштом і відтворена 2006, та монумент кошовому. В археологічних колекціях — неолітичні крем’яні знаряддя праці, скіфські та слов’янські старожитності, кераміка черняхівської культури, зброя часів Київської Русі. У структурі музею функціонує архітектурно-етнографічний комплекс «Старе село». Зразки народної архітектури знайомлять із життям та побутом українського села 19–20 ст. Тут знаходиться автентичний вітряк 19 ст. т. зв. стовпового типу, віз, колодязь-журавель із довбанкою для напування коней.
Заповідник опікується об’єктами історико-культурної спадщини та природно-заповідного фонду місцевого і національного значення. Серед них — археологічні некрополі та поселення скіфської епохи, літописні міста доби Київської Русі (В’яхань, Попаш, Ромен — див. Ромни), сіверянське городище Монастирище, що дало назву роменській культурі, пам’ятник мамонту на місці палеолітичної стоянки в с. Кулішівка, геологічна пам’ятка — г. Золотуха, з якою пов’язане відкриття першої нафти у Лівобережній Україні. Особливий інтерес становить група Посульських курганів, першість серед яких належить скіфському некрополю поблизу с. Пустовійтівка. Територію заповідника поділено на: заповідну (територія окремих пам’яток, комплексів) для зберігання і охорони найбільш цінних історико-культурних комплексів і окремих пам’яток; експозиційну — для розміщення музейних експозицій, виставок, музеєфікованих об’єктів; наукову — для проведення науково-дослідної роботи; рекреаційну — для компактного відпочинку та обслуговування відвідувачів і туристів; господарську — для розміщення допоміжних господарських об’єктів. Музейне зібрання (музейний фонд) має основний і науково-допоміжний фонди. Предмети основного фонду належать до державної частини Музейного фонду України та Національного архівного фонду України, є державною власністю, не можуть бути предметом застави, не підлягають приватизації і відчуженню. Найбільш цінні та унікальні музейні предмети занесено до Державного реєстру національного культурного надбання. Музейний фонд заповідника складає близько 40 тисяч експонатів, що знайомлять з історичним минулим та сьогоденням, природою, етнографією, мистецьким надбанням Посульського краю. Традиційно у музеях заповідника проводять виставки на пошану відомих земляків; вечори пам’яті, вечори-портрети, тематичні вечори, інтерактивні екскурсії, музейні уроки, відеопрезентації, конференції тощо, зокрема відбулися науково-практичні конференції: «Т. Г. Шевченко і Роменщина» (з нагоди 90-річчя спорудження пам’ятника Кобзарю, 2008), «Калнишевий край на теренах української історії» (2010), «Постать П. І. Калнишевського на історичних паралелях доби козацтва» (2016), міжнародний пленер « Калнишева рада-2013», круглий стіл: «Селищу Недригайлів — 60» (2018). Науковці заповідника уклали збірник «…І оживу, і думу вольную на волю із домовини воззову!» (С., 2014), присвячений шевченківській спадщині Роменщини. Перший директор — В. Панченко (2007–21), від 2023 — Т. Кривогуз.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
