Партія регіонів

Визначення і загальна характеристика

ПА́РТІЯ РЕГІО́НІВ. Заснована 1997 на Установчому зʼ­їзді у Києві як Партія регіонального від­родже­н­ня України, у тому ж році зареєстрована Міністерством юстиції України. Головою обраний В. Рибак. Партія проголосила необхідність не механічного маніпулюва­н­ня су­спільством, а дотрима­н­ня еволюційності та спадкоємності у роз­будові демократичної держави, прагматизму, а також ретельного ви­вче­н­ня і врахува­н­ня думок та інтересів усіх політичних та громадських обʼ­єд­нань, пошуку спільної позиції і поро­зумі­н­ня у вирішен­ні нагальних соціально-економічних про­блем заради взаємовигідного результату.

На парламентських виборах 1998 у багатомандатному окрузі партія отримала понад 241 тис. голосів виборців (0,9 %), у мажоритарних округах висунула 46 кандидатів, з яких 35 здобули пере­могу. У ВР України створено депутатську фракцію «Від­родже­н­ня регіонів», про­грама діяльності якої спрямована на результативне втіле­н­ня у життя стратегічних зав­дань Партії регіонального від­родже­н­ня України. На 2-му зʼ­їзді партії (1999) прийнято її про­граму та ухвалено ріше­н­ня про під­тримку на президентських виборах 1999 кандидатури Л. Кучми. У червні 1999 партія під­писала заяву про створе­н­ня виборчого блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!», обʼ­єд­навши свої зуси­л­ля з низкою центристських політичних партій (Партією солідарності України, Партією труда, Всеукраїнською партією пенсіонерів, Політичною партією «За красиву Україну»). У липні 2000 голови цих 5-ти політичних партій оголосили про досягне­н­ня принципової згоди щодо обʼ­єд­на­н­ня у єдину політичну силу, мотивуючи таке ріше­н­ня тим, що роз­дробленість вітчизняних політичних партій зумовила їхній над­звичайно низький вплив на реальну ситуацію у державі.

У жовтні 2000 на засі­дан­ні вищої ко­ординаційної ради було прийнято ріше­н­ня про назву нового політичного обʼ­єд­на­н­ня — Партія регіонального від­родже­н­ня «Трудова солідарність України». Очолив ново­створену партію тріумвірат спів­голів — В. Ландика, П. Порошенка та В. Рибака, до президії уві­йшли також М. Азаров, Г. Самофалов, Л. Черновецький і Ю. Звягільський. 2001 на позачерговому 3-му зʼ­їзді Партії регіонального від­родже­н­ня «Трудова солідарність України» ухвалено ріше­н­ня про зміну її назви на П. р. і обрано нового лідера, яким став М. Азаров. Він неодноразово публічно заявляв, що свою участь у політиці тісно координує з Президентом Л. Кучмою. У свою чергу, про під­тримку П. р. заявив очільник Донецької обл. В. Янукович. Основні гасла партії: «Сильні регіони, багаті люди — сильна держава», «Російська мова як друга державна мова України», «Децентралізація влади», «Вступ до Європейського Союзу, при ефективній спів­праці з СНД». 29 листопада 2001 голови 5-ти політичних партій — М. Азаров (П. р.), М. Гладій (Аграрна партія України), А. Кінах (Партія промисловців і під­приємців України), В. Пустовойтенко (Народно-демократична партія), С. Тигіпко (Політична партія «Трудова Україна») — ви­ступили із заявою, в якій оголосили про спільну участь у парламентських виборах 2002 у складі Виборчого блоку політичних партій «За Єдину Україну!» та під­писали від­повід­ну угоду. На 4-му (позачерговому) зʼ­їзді партії 14 грудня 2001, серед інших, прийнято ріше­н­ня про призупине­н­ня членства у партії на період виборчої кампанії з виборів народних депутатів України голови П. р. М. Азарова (на його проха­н­ня), лідером партії обрано В. Семиноженка.

На парламентських виборах 2002 про­президентський Виборчий блок політичних партій «За Єдину Україну!» набрав 11,77 % голосів виборців (посів 3-є місце). Ще 35 пред­ставників партії вибороли депутатський мандат у мажоритарних виборчих округах. У парламенті депутати-«регіонали» створили фракцію «Регіони України», що у листопаді 2002 разом із парламентською групою «Європейський вибір» висунули кандидатуру В. Януковича на пост Премʼєр-міністра України, а у грудні затвердили Про­граму діяльності КМ України «Від­критість. Дієвість. Результативність». Очоливши уряд, Премʼєр-міністр В. Янукович, Голова ВР України В. Литвин і пред­ставники 9-ти фракцій парламентської більшості під­писали «Політичну угоду про спів­робітництво і солідарність». Станом на 2003 у лавах П. р. нараховувалося понад 560 тис. членів, які працювали у 27-ми регіональних, 680-ти ра­йон­них і міських парторганізаціях, активно діяло молодіжне «крило» партії — Всеукраїнська молодіжна громадська організація «Союз молоді регіонів України». У тому ж році на 5-му черговому зʼ­їзді П. р. головою партії обрано В. Януковича, головою політради — М. Азарова, головою політвиконкому — В. Рибака.

2004 на 6-му зʼ­їзді партія висунула свого лідера кандидатом у Президенти України, після поразки на президентських виборах В. Януковича пере­йшла в опозицію. Партія пере­могла на парламентських виборах 2006, на яких посіла перше місце, набрала 32,14 % голосів і отримала 186 місць у ВР України 5-го склика­н­ня. У липні 2006 П. р. стала головною силою утвореної у парламенті правлячої антикризової коаліції (разом із Комуністичною і Соціалістичною партіями України), сформувавши у серпні 2006 уряд на чолі з В. Януковичем. 7 липня 2006 була під­писана угода про створе­н­ня нової, «антикризової» коаліції парламентської більшості. 4 серпня 2007 у Києві від­бувся 10 ювілейний зʼїзд (за участі 1055 делегатів), що затвердив список кандидатів у депутати з 450-ти осіб на позачергових парламентських виборах 30 вересня 2007. Окрім членів партії, список містив також прі­звища лідерів СДПУ(о) (Н. Шуфрича і М. Папієва), Партії «Віче» (І. Богословської), Політичної партії «Трудова Україна» (В. Коновалюка), Республіканської партії України (Ю. Бойка), Партії промисловців і під­приємців України (А. Кінаха). П. р. здобула 34,37 % голосів, посіла 1-е місце серед інших партій і блоків і отримала 175 місць у парламенті.

2010 В. Янукович пере­міг на президентських виборах. 11 березня 2010 П. р., Комуністична партія України, «Блок Литвина», декілька депутатів від «Блоку Юлії Тимошенко» і Блоку «Наша Україна — Народна само­оборона», позафракційні депутати створили нову коаліцію, що сформувала уряд, більше половини посад у якому одержали пред­ставники П. р. Після Революції гідності 2014 партія втратила свій політичний вплив і фактично припинила діяльність. Більшість її членів створила «Опозиційний блок», але зареєструвала його як нову політичну партію.

2023 за позовом СБУ та Міністерства юстиції України 8-й апеляційний адміністративний суд у Львові заборонив діяльність «Опозиційного блоку».

Т. А. Бевз

Завантажити статтю