Попов Леонід Андрійович
ПОПО́В Леонід Андрійович (14. 08. 1919, Арилахський насліг, Якутія, РФ — 01. 04. 1990, м. Якутськ, РФ) — якутський письменник, перекладач. Член СП СРСР (1944). Закінчив Якутський педагогічний інститут (1941), Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1959). Працював старшим редактором Якутського книжкового видавництва, завідувачем відділу редакції журналу «Хотугу сулус». Автор поетичних збірок «Күүтэбин көрсүһэр күннэри» («Чекаю днів зустрічі», 1943), «Истиҥ сүрэхтэн» («Від щирого серця», 1950), «Хоптолор» («Чайки», 1958), «Хаамыах халыҥ хаарынан» («Йдемо по сніжній цілині», 1962) та ін., поем «Ырыа буолбут олох» («Життя, що стало піснею», 1948), «Мин республикабар» («Моїй республіці», 1951), романів, пʼєс. Писав також для дітей. Переклав якутською мовою повість «Тарас Бульба» М. Гоголя, «Повість про справжню людину» Б. Полєвого, роман «Молода гвардія» О. Фадєєва. 1967 побував у Києві та на Черкащині, де збирав матеріали про українсько-якутські літературні звʼязки, написав вірш «Поетам батьківщини Шевченка», присвятив Т. Шевченку статті «Великий Кобзар» (1954), «Великий український поет» (1964).
Завантажити статтю
Людина 
