ПОЛФЬО́РОВ Яків Якович (01(13). 04. 1891, станиця Ільїнська, нині Краснодарського краю, РФ — 30. 11. 1966, Харків) — музико­знавець, диригент, громадський діяч. На­вчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії (1908–11) у В. Калафаті, М. Соколова, М. Штейнберга (композиція) та в М. Черепніна (чита­н­ня партитур і диригува­н­ня), пізніше — Одеській консерваторії у Ф. Мироновича та В. Малишевського (композиція). Працював диригентом у приватних оперних трупах у Санкт-Петербурзі та провінційних містах (1908–11), театрі при Путилівському заводі (Петро­град, нині Санкт-Петербург, 1916–17), Великому театрі у Москві (1921). У 1918 — директор Народної консерваторії в Ялті (нині АР Крим); 1918–21 — викладач і проректор Одеської консерваторії (водночас ви­ступав як диригент і лектор); 1921–23 — директор 4-го Музичного технікуму в Петро­граді та від­повід­альний редактор журналу «Еженедельник Петро­градских государствен­ных академических театров» (1922–23). Від 1924 — у Харкові: очолював Музично-драматичний ін­ститут (1924–25), був художнім керівником Українського радіомовле­н­ня (1927–29), лектором Філармонії (від 1930), організатором і завідувачем музичного від­ділу бібліотеки імені В. Короленка (1930–34). Автор музики до трагедії В. Шек­спіра «Антоній і Клеопатра». Ви­ступав зі ста­т­тями і роз­відками, присвяченими творчості М. Лисенка, П. Сокальського, М. Аркаса, В. Яновського та низки російських композиторів. Досліджував пита­н­ня музичного вихова­н­ня, критики і роз­витку музичної культури.