Полтавський хрестовоздвиженський монастир
ПОЛТА́ВСЬКИЙ ХРЕСТОВОЗДВИ́ЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИ́Р — пам’ятка архітектури національного значення України. Заснований 1650 на горі над р. Полтавка як чоловічий монастир з благословіння Київського митрополита Сильвестра Косова ігуменом Мгарського Преображенського монастиря (див. Мгарський Свято-Преображенський чоловічий монастир УПЦ МП) Калістратом на кошти полтавського полковника М. Пушкаря, козацького старшини І. Іскри, міщанина І. Крамаря та ін. Ймовірно, у тому ж році під час відвідин Полтави у монастирі побував гетьман Б. Хмельницький. Первісно всі будівлі були дерев’яними. 1695 його розорили татари, 1709 — шведи. 1689–1709 зведено головний храм монастиря — мурований Хрестовоздвиженський собор (за зразком Спасо-Преображенського собору Мгарського монастиря). У різний час його будівництвом опікувалися гетьмани І. Самойлович, І. Мазепа, генеральний писар Війська Запорозького В. Кочубей і його син — полтавський полковник також Василь Кочубей. Під час облоги Полтави навесні 1709 захоплений шведами (обстрілювали звідси міську фортецю), після Полтавської битви 1709 завершений. Освячений 1756. Довжина храму — 30 м, висота центральної бані — 28 м, він домінує у ландшафті Полтави й околиць. Собор має 7 бань, 5 із яких розташовані над основним тринефним дев’ятидільним обсягом (хрестоподібно за сторонами світу), а 2 вінчають вежі, що фланкують 2-ярусний притвор; 4 престоли: крім головного, у 1-му ярусі — Благовіщенський, на хорах — святого Миколая та Усікновення голови святого Іоанна Предтечі. У його структурі поєднано форми західноєвропейського барокко, давньоруських храмів 12 ст. і традиційних композицій української архітектури. 1772 майстер С. Шалматов вирізьбив із липи 4-ярусний позолочений іконостас (1933 знищений, 2010 відновлений). У соборі поховані архієпископ Катеринославський Амвросій (Серебренников) і єпископ Могильовський Афанасій (Вольховський). 1750 поруч збудовано одноверху муровану теплу трапезну Троїцьку церкву з вівтарями святої великомучениці Варвари і архистратига Михаїла (не збереглася), 1786 — муровану 4-ярусну монастирську дзвіницю у формах пізнього барокко (висота 47 м), 1770 — будинок ігумена (не зберігся), 1787 (з нагоди приїзду до міста російської імператриці Катерини II) — т. зв. Катерининську залу, 1889 — мурований монастирський корпус із лікарнею, 1887 — однобанну трапезну церкву святого Симеона Богоприїмця (на кошти купця І. Котельникова у пам’ять про його померлого сина Семена), 1881 і 1887 — мури навколо монастиря, 1887 за їхніми межами — готель для прочан. У 1-й половині 19 ст. засновано монастирський цвинтар, серед похованих — єпископ Іларіон (Юшенов), живописці В. Волков і П. Горобець, хоровий диригент, композитор, співак Г. Давидовський. 1775–98 монастир був кафедральним для Слов’янських і Херсонських (згодом — Катеринославських) архієпископів. 1797 зарахований до Чернігівської єпархії як чоловічий монастир 2-го класу. Від 1847 тут знаходилася єпископська кафедра, від 1884 — резиденція Полтавських вікаріїв. До монастиря була приписана Сампсоніївська церква (освячена 1856), зведена над братською могилою російських вояків. У різний час у монастирі побували шведський король Карл XII, російський імператор Петро І (відтоді відвідування монастиря стало обов’язковим для представників правлячої династії царської Росії, які приїздили до Полтави), фюрер нацистської Німеччини А. Гітлер. 1923 монастир ліквідовано, 1933 зруйновано значну частину приміщень. У інших розташовувалися клуб, сховище Полтавського архіву. 1942 відновлений як жіночий монастир, 1960 знову закритий. Тут знаходилися відділення Полтавської психіатричної лікарні, майстерня з ремонту автомобілів, склади тощо. Від 1990 діє жіночий монастир УПЦ МП. 1981–2000 проведено реставрацію монастирських будівель.
Рекомендована література
- Мазанов П., прот. Полтавский Крестовоздвиженский монастырь. 2-е изд. П., 1891;
- Святители Амвросий и Афанасий, почивающие в Полтавском Крестовоздвиженском монастыре. 3-е изд. П., 1896;
- Денисов Л. И. Православные монастыри Российской империи. Москва, 1908;
- Яблонский Д. Порталы в украинской архитектуре. К., 1955;
- Жук В. Хрестовоздвиженський монастир у Полтаві // Пам’ятки України. 1992. № 2–3;
- Вечерський В. В. Українські монастирі. К., 2007.
Завантажити статтю
