Стешенко Ярослав Іванович

СТЕШЕ́НКО Ярослав Іванович (24. 03(06. 04). 1904, Київ — 11. 03. 1939, бухта Нагаєво, РФ) — бібліо­граф. Онук М. Старицького, син Івана та Оксани, брат Ірини Стешенків. На­вчався на бібліотечних курсах (1920) та на факультеті профосвіти літературного циклу Київського ІНО (1920—21), закінчив Київський ін­ститут народного господарства (1930). Від 1919 працював на книжковому складі Дні­просоюзу; 1920—22 і 1928—29 — у Всенародній бібліотеці України при ВУАН (пере­віз книгозбірні й архіви М. Петрова і С. Голубєва); 1923—28 — в Українському науковому ін­ституті книго­знавства; водночас — секретар журналу «Бібліологічні вісті» (усі — Київ); від 1929 — в Українській книжковій палаті в Харкові: керівник сектору бібліо­графічної реєстрації, керівник кабінету українського дореволюційного друку. Спів­організатор, член ради, скарбник Українського бібліологічного товариства при ВУАН (1928—29), член Бібліо­графічної комісії НТШ у Львові (1923), Науково-дослідної комісії бібліотеко­знавства і бібліо­графії ВУАН. Дійсний член Російського бібліо­графічного товариства при Московському університеті (1928) та Ленін­градського товариства бібліофілів (нині Санкт-Петербург, 1929). Завдяки ретельності й докладності опису бібліо­графічні праці С. є одним із найбільших досягнень української бібліо­графії часів «Роз­стріляного від­родже­н­ня», однак більшість із них не були опубліковані. 1921 він під­готував «Бібліо­графію української бібліо­графії» (залишилася у рукопису), від 1923 працював над фундаментальним покажчиком ви­дань, на­друкованих 1798—1916 на території Російської імперії українською мовою. Уклав покажчики ви­даних творів і літератури про Г. Нарбута («Георгій Нарбут: Посмертна ви­ставка творів, Каталог», 1926; доповнений покажчик мав увійти до пізнішого знищеного збірника 1932) та С. Маслова («Сергій Маслов», 1927; обидва — Київ), разом із М. Іванченком — «Систематичний каталог ви­дань Всеукраїнської Академії наук» (К., 1930; Чікаґо, 1966). Працював над бібліо­графією історії українського друкарства (1925), українського дитячого друку 19 і 20 ст. (1928), готував список видавничих знаків (марок) та словник графіків і граверів для збірника, присвяченого сучасній українській графіці (1929). Свого дядька В. Степаненка, управителя книгарні «Киевской старины» 1899—1917, умовив написати спогади (доля рукопису неві­дома). Збирав словʼянські екслібриси, для нього самого екслібриси виконали В. Кричевський, О. Кульчицька, О. Сахновська, О. Усачов, Л. Хижинський. 1921 і 1923 був заарештований за звинуваче­н­ням у приналежності до контр­революційної організації (звільнений за від­сутністю доказів), 1929 — у справі Спілки визволе­н­ня України (1930 звільнений за від­сутністю складу злочину). 1933 знову заарештований і висланий у Казах­стан, де 1936 засуджений до виправно-трудових робіт. Загинув у концтаборі на Колимі. Реабілітований 1956. Бібліотеку С. родичі продали Державній бібліотеці СРСР у Москві.

Завантажити статтю