Пісочнорівська культура
Визначення і загальна характеристика
ПІСОЧНОРІ́ВСЬКА КУЛЬТУ́РА — археологічна культура доби мезоліту. Назва походить від стоянки Пісочний Рів поблизу с. Рогівка Новгород-Сіверського р-ну Чернігівської обл., яку 1925 відкрив М. Рудинський, а згодом розкопували М. Воєводський, О. Формозов, Л. Залізняк. П. к. поширена у басейнах Десни, Верхнього Дніпра та Верхньої Волги (РФ). У Новгород-Сіверському Поліссі досліджено стоянки Пісочний Рів, Гридасово, Ком’ягіно, Студенок, Мураги, датовані 8–6 тисячоліттям до н. е. Крем’яний інвентар характеризується асиметричними вістрями алтинівського типу, грубими високими трапеціями, відщеповою технікою оброблення кременю, одноплощинними нуклеусами, скребачками та різцями на відщепах. На пізньому етапі (стоянки типу Студенок) домінуючим типом наконечників стріл стала висока трапеція. Пісочнорівське населення полювало на лісових копитних тварин (лось, тур, олень, кабан, косуля), а також займалося рибальством. П. к. відома у 3-х локальних варіантах — деснянському, верхньодніпровському та верхньоволжському. Походить від красносільської культури фінального палеоліту. Ймовірно, брала участь у формуванні неоліту басейну Десни.