Український вісник (Берлін)
«УКРАЇ́НСЬКИЙ ВІ́СНИК» — орган Українського національного об’єднання. Видавали 1937–45 у Берліні на правах рукопису щомісячно (1937–40; під назвою «Український вістник»), двічі (1940–41), тричі (1941) на місяць, щотижня (1941), раз на два тижні (1942–44), раз на тиждень (1944–45). Відповідальні редактори — М. Порш (1937), Т. Омельченко (1938, 1942–45; і відповідальний за зміст 1939–41). Керівник редколегії — В. Маруняк (1942–45). Серед незазанчених у вихідних даних видання редакторів — Ю. Артюшенко (1939), В. Янів (1940), В. Панченко-Юревич (1941), А. Білинський (1941), Д. Квітковський (1941). Мета редакції — «плекання національної свідомости, національного світогляду й духа спільноти». Наклад зростав від початкових 20–100 до 15 тис. (1942–44) примірників. Розповсюджували в Німеччині, на Галичині, Волині, Холмщині, Східній Україні. Від вересня 1938 через «націоналістичні» засади «У. в.» заборонено поширювати на території Польщі. Після 1942 через зростання популярності часопису німецьке міністерство Сходу заборонило надсилати його до райхскомісаріату «Україна» та поза межі Німеччини, а також у табори «остарбайтерів». Попит на видання значно перевищував його наклад: як орган громадської організації на правах рукопису, він формально не підлягав превентивній цензурі. У ньому друкували матеріали, присвячені національно-культурним проблемам; аналітичні розвідки про основи державності, розвиток нації, різних історичних форм національно-визвольних змагань тощо; репортажі з різних країн (рубрика «Там, де рішається доля народів»), публікації з української минувшини; повідомлення про громадське, культурне та економічне життя українців в Україні та на еміграції. Серед рубрик — «Політичний огляд», «Із фронтів», «Короткі вісті», «Вісті з українських земель», «Студентські справи», «Українці на чужині», «З життя українських міст», «З життя і науки», «З життя еміґрації», «Наука і техніка», «Театр і кіно», «Бібліографія», «Від книжного складу УНО», «Світ цифр», «Розшуки», «Розвага». Літературно-мистецька частина (рубрики «Література й мистецтво», «З гумору й сатири») містила матеріали критичні, культуро- та літературознавчі, поезію та прозу малих форм українських літераторів. У часописі ніколи не друкували пронімецькі статті, навпаки, націоналістичний напрям видання морально готував широкі маси до служіння незалежній українській державі. «У. в.» та його співробітники через публікацію матеріалів забороненої у Третьому Райху тематики зазнавали репресій від німецького Міністерства пропаганди, зокрема 1942 на кілька місяців видання закрили; арештований ґестапо й ув’язнений у таборі Заксенгаузен (1943–44) його співробітник в Італії Є. Онацький; у січні 1944 заарештований редактор В. Маруняк (разом з усіма членами Проводу УНО), після чого редакцію де-факто очолив літературний редактор і коректор П. Богацький, який перевів часопис на «ідеологічну невтральність», оминаючи політичні теми. «У. в.» припинив діяльність орієнтовно 22 березня 1945 на 163-му числі.
Рекомендована література
- Кулеша Н. Часопис «Український вісник» (1937–1945 рр.) — «форматор загальної опінії в найкращому її розумінні» // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомлення дев’ятої Всеук. наук.-теорет. конф. Львів, 28–29 жовтня 2005 р. Л., 2005;
- Її ж. Українська преса у Німеччині 1919–1945 рр.: формування та функціонування. Л., 2009.
Завантажити статтю
