Український вісник (Берлін)

«УКРАЇ́НСЬКИЙ ВІ́СНИК» — орган Українського національного обʼ­єд­на­н­ня. Видавали 1937—45 у Берліні на правах рукопису щомісячно (1937—40; під на­звою «Український вістник»), двічі (1940—41), тричі (1941) на місяць, щотижня (1941), раз на два тижні (1942—44), раз на тиждень (1944—45). Від­повід­альні редактори — М. Порш (1937), Т. Омельченко (1938, 1942—45; і від­повід­альний за зміст 1939—41). Керівник редколегії — В. Маруняк (1942—45). Серед незазанчених у вихідних даних ви­да­н­ня редакторів — Ю. Артюшенко (1939), В. Янів (1940), В. Панченко-Юревич (1941), А. Білинський (1941), Д. Квітковський (1941). Мета редакції — «плека­н­ня національної сві­домости, національного світо­гляду й духа спільноти». Наклад зро­став від початкових 20—100 до 15 тис. (1942—44) примірників. Роз­по­всюджували в Німеч­чині, на Галичині, Волині, Холмщині, Східній Україні. Від вересня 1938 через «націоналістичні» засади «У. в.» заборонено поширювати на території Польщі. Після 1942 через зро­ста­н­ня популярності часопису німецьке міністерство Сходу заборонило надсилати його до райхскомісаріату «Україна» та поза межі Німеч­чини, а також у табори «остарбайтерів». Попит на ви­да­н­ня значно пере­вищував його наклад: як орган громадської організації на правах рукопису, він формально не під­лягав превентивній цензурі. У ньому друкували матеріали, присвячені національно-культурним про­блемам; аналітичні роз­відки про основи державності, роз­виток нації, різних історичних форм національно-визвольних змагань тощо; репортажі з різних країн (рубрика «Там, де рішається доля народів»), публікації з української минувшини; пові­домле­н­ня про громадське, культурне та економічне життя українців в Україні та на еміграції. Серед рубрик — «Політичний огляд», «Із фронтів», «Короткі вісті», «Вісті з українських земель», «Студентські справи», «Українці на чужині», «З життя українських міст», «З життя і науки», «З життя еміґрації», «Наука і техніка», «Театр і кіно», «Бібліо­графія», «Від книжного складу УНО», «Світ цифр», «Роз­шуки», «Роз­вага». Літературно-мистецька частина (рубрики «Література й мистецтво», «З гумору й сатири») містила матеріали критичні, культуро- та літературо­знавчі, поезію та прозу малих форм українських літераторів. У часописі ніколи не друкували пронімецькі стат­ті, навпаки, націоналістичний напрям ви­да­н­ня морально готував широкі маси до служі­н­ня незалежній українській державі. «У. в.» та його спів­робітники через публікацію матеріалів забороненої у Третьому Райху тематики за­знавали ре­пресій від німецького Міністерства пропаганди, зокрема 1942 на кілька місяців ви­да­н­ня закрили; арештований ґестапо й увʼязнений у таборі Заксенгаузен (1943—44) його спів­робітник в Італії Є. Онацький; у січні 1944 заарештований редактор В. Маруняк (разом з усіма членами Проводу УНО), після чого редакцію де-факто очолив літературний редактор і коректор П. Богацький, який пере­вів часопис на «ідеологічну невтральність», оминаючи політичні теми. «У. в.» припинив діяльність орієнтовно 22 березня 1945 на 163-му числі.

Завантажити статтю