Соціалістична ліга нового Сходу

Визначення і загальна характеристика

СОЦІАЛІСТИ́ЧНА ЛІ́ГА НОВО́ГО СХО́ДУ (Союз народів Східної Європи) — політична емі­грантська організація у Празі, що обʼ­єд­нала соціалістичні осередки народів СРСР в екзилі в другій половині 1920-х — на початку 1930-х рр. з метою боротьби за їхнє самови­значе­н­ня та за­провадже­н­ня засад майбутнього спів­існува­н­ня. Створе­н­ня С. л. н. С. повʼязане із політичною діяльністю Празької групи Української партії соціалістів-революціонерів на чолі з М. Шаповалом та Н. Григорієвим, спрямованою на визволе­н­ня України з-під окупаційного більшовицького режиму та викри­т­тя сутності й злочинів СРСР перед світовим спів­товариством в цілому та в між­народних соціалістичних організаціях зокрема. Спів­праця в цьому М. Шаповала і Н. Григорієва на персональному та ін­ституційному рівнях з ідеологічно близькими еміграційними осередки інших народів СРСР в Європі, зокрема групою російських есерів В. Чернова та білоруськими соціалістами на чолі з П. Кречевським від початку 1920-х рр. стала основою їх обʼ­єд­на­н­ня. 

Ідея створе­н­ня єдиного визвольного фронту соціалістичних і демократичних сил народів СРСР (саме так спри­ймали це обʼ­єд­на­н­ня його засновники) по­стала з організованого Н. Григорієвим у вересні 1921 дис­путу «Національне пита­н­ня на Сході Європи», присвяченого аналізу пер­спектив здобу­т­тя незалежності республіками СРСР й створе­н­ня демократичного союзу вільних народів Сходу Європи. Навесні 1925 була сформована Ініціативна група в справі утворе­н­ня Союзу народів Східної Європи для обʼ­єд­на­н­ня еміграційних організацій східноєвропейських народів. У жовтні 1926 в результаті низки нарад Союз народів Східної Європи пере­форматували у «Соціалістичну лігу народів Сходу» (згодом — «нового Сходу»). 

Провід утворили лідери Празької групи УПСР М. Шаповал, Н. Григоріїв, М. Мандрика, російські есери В. Чернов, В. Гуревич, Г. Шрейдер та Ф. Мансвєтов, білоруські соціалісти П. Кричевський, Т. Гриб, В. Захарка. Також до Ліги при­єд­налися пред­ставники вірменської партії «Дашнакцютун» (Н. Нікогосян, О. Акінян, Е. Айрапецян, Н. Бадалян), єврейського «Паалей Ціон» (С. Ґольдельман, Х. Житловський), празького осередку Грузинської соціал-демократичної партії, Націонал-демократичної партії горців Пів­нічного Кавказу та Кубанської громади. Керівний орган — секретаріат (голова В. Гуревич, за­ступник голови Н. Григоріїв, О. Акінян, Т. Гриб). 

Стратегічною метою було ви­значено створе­н­ня замість СРСР конфедерації незалежних держав — «вільного союзу нових національних держав», трудових республік у складі: Росії, України, Білорусі, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Узбеки­стану, Турке­стану і, ймовірно, кавказьких республік. Оскільки, згідно з про­грамними документами, членами організації могли бути не тільки пред­ставники народів, що уві­йшли до складу СРСР, але й сусідніх країн (на­приклад, Фінляндії чи Польщі) і народів, культурно-господарське життя яких тяжіло до Сходу Європи, фундатори залишали можливість роз­шире­н­ня конфедерації і роз­глядали її в пер­спективі навіть як альтернативу Лізі Націй. 

Головні принципи обʼ­єд­на­н­ня: узгоджена зовнішня політика і спільне виріше­н­ня загальносоюзних питань; взаємні гарантії недоторканості кордонів та прав національних меншин; господарська та фінансова спів­праця, зокрема митний і тарифний союз тощо. С. л. н. С. налагодила контакти з між­народними соціалістичними силами (Соцінтерн, Робітничий соціалістичний інтернаціонал), низкою європейських та пів­нічноамериканських соціалістичних партій, що пере­бували на антикомуністичних позиціях. 

Важливий напрям роботи — теоретична роз­робка національних про­блем, ви­да­н­ня наукових та публіцистичних праць на цю тему. 1928—29 ви­йшло два числа друкованого органу «Вісник Соціалістичної ліги нового Сходу», що пропагував обʼ­єд­на­н­ня соціалістів Східної Європи для спільної боротьби із СРСР та виріше­н­ня національного пита­н­ня на основі про­грами С. л. н. С. 

1929 роботу організації було ви­знано неефективною через подальше ігнорува­н­ня Європою, насамперед Лігою Націй, національних про­блем східноєвропейських народів. Початок світової економічної кризи та загостре­н­ня внутрішніх про­блем у провід­них європейських країнах по­збавив керівників організації надії на реалізацію по­ставлених зав­дань. Вагомим чин­ником згорта­н­ня роботи стало погірше­н­ня політичного та фінансового становища Празької групи УПСР, яка ві­ді­гравала в ній провід­ну роль, та смерть двох її ідеологів — П. Кречевського (1928) та М. Шаповала (1932), еміграція до США В. Чернова (1929). У 1932 С. л. н. С. остаточно припинила діяльність.

Літ.: Національне пита­н­ня на Сході Європи: матеріали й документи. Прага, 1925; Зубко О. Соціалістична ліга нового Сходу // Донец. вісн. НТШ. 2004. № 5; Сухобокова О. Празька група УПСР та створе­н­ня Соціалістичної ліги нового Сходу // Сх.-європ. істор. вісн. 2018. Вип. 6.

ДА: ЦДАВО України. Ф. 3948. Соціалістична ліга нового Сходу в Празі. 1925—1928 рр.

О. О. Сухобокова

Завантажити статтю