ТЮТЮ́Н­НИКОВ Борис Никанорович (23. 07(04. 08). 1895, Харків — 08. 06. 1985, там само) — хімік-технолог. Батько Ю. Тютюн­никова. Доктор технічних наук (1934), професор (1938). Державна премія СРСР (1968). Закінчив Харківський технологічний ін­ститут (1918), де від­тоді й працював (згодом політехнічний ін­ститут): від 1928 — професор кафедри технології органічних речовин, від 1930 — засновник і завідувач кафедри технології жирів, від 1937 — завідувач кафедри хімії жирів; водночас 1930–37 — директор та науковий керівник Українського НДІ жирової промисловості; 1941–42 — завідувач кафедри хімії жирів Краснодарського технологічного ін­ституту (РФ). Організатор під­готовки в Харківському політехнічному ін­ституті інженерів у галузі виробництва синтетичних жирних кислот, поверх­нево-активних речовин та мийних засобів; у 1950-х рр. — керівник наукової допомоги Харківському 3-му державному миловарному заводу та автор методу, за яким було спроєктовано та побудовано цех пральних порошків; у 1970–80-х рр. — керівник роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня у виробництво препарату «Аекол», що ефективно загоює рани та має широкий спектр за­стосува­н­ня. Працював над пита­н­нями гідрогенізації жирів, виробництва мила, синтетичних жирних кислот та ін. Створив наукову школу хіміків і технологів у галузях пере­робле­н­ня жирів, синтетичних жирних кислот та засобів для миття.