Стражеско Микола Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

СТРАЖЕ́СКО Микола Дмитрович (17(29). 12. 1876, Одеса — 27. 06. 1952, Київ) — лікар-терапевт. Батько Д. Стражеска. Доктор медицини (1904), професор (1907), академік АН УРСР (1934), АН СРСР (1943), АМН СРСР (1944). Заслужений діяч науки УСРР (1934). Герой Соціалістичної Праці (1947). Державні нагороди СРСР. Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1899). Працював лікарем. 1901 спеціалізувався у клініках Парижа, Берліна, Мюнхена (Німеччина). Від 1902 — у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі під керівництвом І. Павлова. Від 1904 — старший ординатор терапевтичної клініки, 1908–19 — приват-доцент Університету св. Володимира, водночас 1907–19 — професор Київського жіночого медичного інституту; 1919–22 — завідувач кафедри терапії Новоросійського університету в Одесі; 1922–27 — завідувач кафедр лікарської діагностики, 1927–37 — шпитальної терапії, 1929–52 — факультетської терапії Київського медичного інституту; водночас від 1922 — завідувач клінічного відділення Інституту фізіології АН УРСР; 1936–52 — засновник і директор Українського НДІ клінічної медицини (нині ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені С. НАМНУ»; обидва — Київ). Під час 2-ї світової війни — у Башкирському медичному інституті (Уфа), а також від 1942 — завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки 1-го Московського медичного інституту, евакуйованого до Уфи. Голова Терапевтичного товариства УРСР і Всесоюзного товариства терапевтів. Вивчав фізіологію серцево-судинної системи, клінічні аспекти гематології, геріатричну проблематику, патофізіологію туберкульозу та алергічних реакцій. Світове визнання головним чином здобув дослідженнями патологічних станів серцево-судинної системи. Спільно з В. Образцовим одним із перших поставив прижиттєвий діагноз тромбозу вінцевих судин серця та вперше у світовій літературі подав розгорнутий опис його клінічної картини. Особливу увагу приділяв клінічно-експериментальному вивченню патології органів кровообігу, розробив вчення про функціональну недостатність кровообігу, співавтор класифікації недостатності кровообігу (класифікація Стражеска–Василенка). Уперше в світі висунув та обґрунтував гіпотезу ревматичної хвороби як інфекційно-алергічного захворювання стрептококової етіології. Біля будівлі ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини НАМНУ» вченому встановлено пам’ятник (1977, скульптор І. Шаповал, архітектор І. Шемседінов), в ННЦ діє меморіальний музей. Крім того, у Києві відкрито меморіальні дошки С. на фасадах будинків на вулиці Саксаганського, № 75 (колишнє приміщення ННЦ; 1975 мармурову дошку замінено гранітною) та на вул. Володимирська, № 48а, де 1943–52 мешкав учений (1992 мармурову дошку замінено бронзовою; обидві — 1954, архітектор І. Шмульсон); його ім’ям названо вулицю. Президія НАНУ заснувала премію імені С.; Комісія з державних нагород та геральдики при Президентові України встановила Державну відомчу відзнаку «Медаль академіка М. Стражеска». 2006 Національний банк України на честь С. ввів в обіг пам’ятну монету номіналом 2 гривні.

Завантажити статтю