ФРОЛО́В Аркадій Федорович (26. 11. 1931, м. Актюбинськ, нині Актобе, Казах­стан — 14. 01. 2014, Київ) — лікар-епідеміолог. Доктор медичних наук (1972), професор (1981), член-кореспондент НАНУ (1992) та НАМНУ (1993). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990). Премія імені О. Пал­ладіна НАНУ (1994). Закінчив Київський медичний ін­ститут (1954). Від­тоді працював в Ін­ституті епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ (Київ, з пере­рвами): 1974–92 — директор, 1999–2009 — завідувач лабораторії загальної вірусології, ініціював створе­н­ня при Ін­ституті Українського центру боротьби зі СНІДом; 1971–72 — начальник Управлі­н­ня науково-дослідних ін­ститутів і ко­ординації науково-дослідних робіт МОЗ УРСР; 1992–99 — завідувач кафедри епідеміології Київської медичної академії післядипломної освіти; від 2009 — головний спеціаліст Державного екс­пертного центру (Київ). Голова Українського науково-медичного товариства мікробіо­логів, епідеміологів і паразитологів (від 1981). Наукові дослідже­н­ня: персистенція збудників, зокрема вірусів, у інфікованих системах і популяції людини; механізми дії збудників та їхній вплив на генофонд людини; пере­біг епідемічного й інфекційного процесів грипу, ВІЛ-інфекції, вірусного гепатиту Ав сучасних соціально-економічних умовах; профілактика інфекційних хвороб із за­стосува­н­ням інтерферонів, їхніх індукторів і вакцин. Довів персистенцію вірусів грипу в організмі людини, їхню участь у канцерогенезі, мутаген­ні властивості. Під керівництвом Ф. виділено та ви­вчено перші ізоляти ВІЛ в Україні, встановлено їхніх звʼязок з епідеміологією СНІДу. Досліджував епідеміологію Т-лімфотропного лейкозу людини в Чорнобильській зоні України, зробив вагомий внесок у формува­н­ня засад молекулярної епідеміології інфекційних хвороб, зокрема впливу чин­ників біо­сфери на епідеміологічний процес.