Швець Іван Трохимович

Визначення і загальна характеристика

ШВЕЦЬ Іван Трохимович (25. 05(07. 06.). 1901, ст. Хутір Михайлівський Глухівського пов. Чернігівської губ., нині місто Шосткинського р-ну Сумської обл. — 05. 09. 1983, Київ) — фахівець у галузі енергетики, теплоенергетики і аерогазодинаміки. Доктор технічних наук (1947), професор (1931), академік АН УРСР (1950). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1959). Премія імені Г. Проскури АН УРСР (1977). Державні нагороди СРСР. Закінчив Сумське реальне училище (1919), Київський політехнічний інститут (1927). Працював на залізниці (1919–21), перебував у закордонному науковому відрядженні у Німеччині та Швейцарії (1928–29). У Київському політехнічному інституті (1927–55): декан теплотехнічного і енергетичного факультетів, завідувач кафедри парових двигунів і газових турбін, у серпні–грудні 1955 — ректор; водночас 1939–41 — директор Київської філії Інституту енергетики АН УРСР (Харків); 1941–52 і 1954–55 — директор Інституту теплоенергетики АН УРСР (Київ); 1950–53 — головний вчений секретар Президії АН УРСР; 1955–69 — ректор, за сумісництвом від 1957 — завідувач кафедри аерогідромеханіки й теплообміну Київського університету імені Т. Шевченка; 1970–78 — академік-секретар Відділення фізико-технічних проблем енергетики АН УРСР. Наукові дослідження: проблеми загальної енергетики; комплексне використання енергетичних ресурсів України; теорія, принципи роботи, конструкції парових і газових турбін та ін. теплоенергетичного обладнання. Засновник наукової школи з теплоенергетики. Депутат, заступник голови ВР УРСР 7-го скликання (1967–71).

Завантажити статтю