Тараріко Олександр Григорович

Визначення і загальна характеристика

ТАРАРІ́КО Олександр Григорович (11. 07. 1936, с. Ситовка, нині Брянської обл., РФ) — ґрунтознавець. Батько Ю. Тараріка. Доктор сільськогосподарських наук (1987), професор (1990), академік НААНУ (1993). Державна премія України у галузі науки і техніки (1991). Закінчив Українську сільськогосподарську академію (Київ, 1963). Відтоді працював на Драбівській дослідній станції (нині Золотоніський р-н Черкаської обл.): 1966–70 — заступник директора з наукової роботи; 1970–90 — в Інституті землеробства УААН (смт Чабани Києво-Святошинського, нині с-ще Фастівського р-ну Київської обл.): від 1973 — завідувач лабораторії захисту ґрунтів від ерозії; 1990–2000 — академік-секретар Відділення землеробства і агроекології УААН; водночас 1999–2001 — завідувач, 2001–04 — професор кафедри ґрунтознавства і охорони ґрунтів Національного аграрного університету; 2000–04 — завідувач відділу Інституту агроекології та біотехнології УААН; від 2005 — головний науковий співробітник Інституту агроекології та природокористування НААНУ (усі — Київ). Під керівництвом Т. розроблено теоретичні та методичні засади нової системи землеробства, що покладена в основу Державної програми з підвищення родючості ґрунтів (1986), концепції розвитку землеробства України на період до 2005 (1990), Національної програми охорони земель (1996), Національної програми екологічного оздоровлення Дніпра (1997). Працює над теоретичним обґрунтуванням екологічно стійких біологічних систем землеробства, оптимізації структури агроландшафтів, розробленням агротехнологій органічного землеробства, удосконаленням методики агроекологічного моніторингу, екологічного аудиту та стандартизації з питань природоохоронної діяльності.

Завантажити статтю