Палеографія

ПАЛЕОГРА́ФІЯ (від палео… і …графія) — історико-філологічна дисципліна, обʼєктом дослідже­н­ня якої є історія письма, його еволюція (на основі давніх памʼяток) та характерні особливості (графічні форми знаків і літер, пропорції та конфігурації їхніх складових частин; місце і частота вжива­н­ня окремих літер, видів скорочень, шрифтів та ін.) на певних етапах роз­витку, ви­вче­н­ня систем тайнопису (криптографії), особливостей оздобле­н­ня рукописів і написів (зокрема орнаментів, мініатюр). За­звичай П. ви­вчає системи літочисле­н­ня, а також предмети, повʼязані з письмом: матеріали, на які нанесено текст (пергамент, тканини, берест, папір і філі­грані на ньому), письмові знаря­д­дя, барвники (чорнила, за допомогою яких написано чи оздоблено текст), форми оправ книжок тощо. 

Як окрема дисципліна П. виникла у Європі у 18 ст. — французький науковець Б. Монфокон ви­окремив її з дипломатики. П. допомагає правильному прочитан­ню текс­тів, встановлен­ню часу, місця створе­н­ня й авторства недатованих, нелокалізованих та анонімних памʼяток, виявлен­ню під­робок, під­тверджен­ню автентичності текс­тів. Спо­стереже­н­ня за особливостями письма і практичне їхнє за­стосува­н­ня у різних народів ві­домі здавна. Так, в Україні викри­т­тя під­робок грамот роз­почалося у 15 ст. У граматиці Лаврентія Зизанія 1596 міститься за­уваже­н­ня про особливості кириличної орфо­графії, у граматиці Мелетія Смотрицького 1619 — міркува­н­ня про особливості давньої графіки й правопису. Формува­н­ня П. як наукової дисципліни в Україні зародилося у 19 ст., цьому сприяли праці О. Калужняцького, І. Каманіна та ін. 

Особливого роз­витку дисципліна набула в наш час, чому значною мірою сприяло ви­да­н­ня памʼяток української мови, літератури, історії. Сучасну П. за системами письма і мовами поділяють на грецьку, латинську, арабську, індійську, словʼянську, вірменську, грузинську та ін. Залежно від алфавітів, якими написані рукописи, у словʼянській ви­окремлюють глаголичну, кириличну (яку, в свою чергу, поділяють на східно- та пів­ден­нословʼянську), латинську П. Східнословʼянські ману­скрипти написані найчастіше кирилицею. 

Окрім методів і при­йомів дослідже­н­ня власне П. (аналіз особливостей літер тощо), за­стосовують методи й при­йоми дослідже­н­ня інших дисциплін і наук, перед­усім лінгвістики текс­ту (аналіз орфо­графії, мови), мистецтво­знавства (ви­вче­н­ня орнаментів, мініатюр), фізики й хімії (датува­н­ня органічних матеріалів для письма за допомогою радіо­активних ізотопів, аналіз складу чорнила й фарб, викори­ста­н­ня різного промі­н­ня для чита­н­ня вицвілих текс­тів або їхніх частин).

Завантажити статтю