Палеографія
Визначення і загальна характеристика
ПАЛЕОГРА́ФІЯ (від палео… і …графія) — історико-філологічна дисципліна, об’єктом дослідження якої є історія письма, його еволюція (на основі давніх пам’яток) та характерні особливості (графічні форми знаків і літер, пропорції та конфігурації їхніх складових частин; місце і частота вживання окремих літер, видів скорочень, шрифтів та ін.) на певних етапах розвитку, вивчення систем тайнопису (криптографії), особливостей оздоблення рукописів і написів (зокрема орнаментів, мініатюр). Зазвичай П. вивчає системи літочислення, а також предмети, пов’язані з письмом: матеріали, на які нанесено текст (пергамент, тканини, берест, папір і філіграні на ньому), письмові знаряддя, барвники (чорнила, за допомогою яких написано чи оздоблено текст), форми оправ книжок тощо.
Як окрема дисципліна П. виникла у Європі у 18 ст. — французький науковець Б. Монфокон виокремив її з дипломатики. П. допомагає правильному прочитанню текстів, встановленню часу, місця створення й авторства недатованих, нелокалізованих та анонімних пам’яток, виявленню підробок, підтвердженню автентичності текстів. Спостереження за особливостями письма і практичне їхнє застосування у різних народів відомі здавна. Так, в Україні викриття підробок грамот розпочалося у 15 ст. У граматиці Лаврентія Зизанія 1596 міститься зауваження про особливості кириличної орфографії, у граматиці Мелетія Смотрицького 1619 — міркування про особливості давньої графіки й правопису. Формування П. як наукової дисципліни в Україні зародилося у 19 ст., цьому сприяли праці О. Калужняцького, І. Каманіна та ін.
Особливого розвитку дисципліна набула в наш час, чому значною мірою сприяло видання пам’яток української мови, літератури, історії. Сучасну П. за системами письма і мовами поділяють на грецьку, латинську, арабську, індійську, слов’янську, вірменську, грузинську та ін. Залежно від алфавітів, якими написані рукописи, у слов’янській виокремлюють глаголичну, кириличну (яку, в свою чергу, поділяють на східно- та південнослов’янську), латинську П. Східнослов’янські манускрипти написані найчастіше кирилицею.
Окрім методів і прийомів дослідження власне П. (аналіз особливостей літер тощо), застосовують методи й прийоми дослідження інших дисциплін і наук, передусім лінгвістики тексту (аналіз орфографії, мови), мистецтвознавства (вивчення орнаментів, мініатюр), фізики й хімії (датування органічних матеріалів для письма за допомогою радіоактивних ізотопів, аналіз складу чорнила й фарб, використання різного проміння для читання вицвілих текстів або їхніх частин).
Додаткові відомості
Рекомендована література
Завантажити статтю
