СОЦІА́Л-ДЕМОКРАТИ́ЧНА ПА́РТІЯ ПІД­КАРПА́ТСЬКОЇ РУСІ́

(СДППР) — одна з перших політичних партій Закарпа­т­тя лівого спрямува­н­ня. Діяла 1920–38. Організаційно оформлена у квітні—травні 1920. До першого складу керівництва партії уві­йшли Я. Остапчук, Є. Пуза, С. Клочурак, Я. Нечас, В. Климпуш та ін. Формально СДППР виникла як автономна партія, однак за організацією і стратегією вона була на­ближена до Чехословацької соціал-демократичної партії (ЧСДП). Базуючись на загальних принципах її Інтернаціоналу, СДППР ви­ступала за соціальну справедливість, здійсне­н­ня економічних та політичних реформ парламентських шляхом, від­кидаючи будь-які радикальні методи політичної боротьби. Основні тези партійної про­грами: пере­дача великої земельної власності селянам, а фабрик і заводів — робітникам; обовʼязковість загальної освіти; на­вча­н­ня на рідній мові»; свобода віро­сповіда­н­ня. Друкований орган — тижневик «Народ» (Ужгород), який від 1921 видавали під на­звою «Вперед». СДППР тісно спів­працювала з товариством «Просвіта», послідовно боролася з русофілами. У жовтні 1922 на 2-му Кон­гресі ухвалено роз­ширену про­граму, до якої уві­йшли пита­н­ня економічного та політичного характеру разом із вимогами широких автономних прав. Під час перших загальнодержавних парламентських виборів у Закарпат­ті (1924) СДППР йшла у блоці з ЧСДП. Послами (депутатами) чехо-словацького парламенту від СДППР були Я. Нечас (1924–29), Ю. Гуснай (1929–35), Ю. Ревай (1935–38). У 1929 СДППР обʼ­єд­налася із ЧСДП і стала її кра­йовою філією. У 1-й половині 1930-х рр. до партії вступило багато чехів і євреїв, які проводили в краї політику інтернаціоналізації. Внаслідок цього з СДППР офіційно ви­йшло багато українців (Я. Остапчук, Ф. Ревай та ін.), її друкований орган г. «Вперед» часто критикували проукраїнські партії. Водночас українська частина СДППР активно спів­працювала з «Просвітою», Руською (Українською) центральною народною радою та ін. українськими організаціями. СДППР припинила існува­н­ня 29 жовтня 1938.