Пуза Євген Євгенович
ПУ́ЗА Євген Євгенович (02. 02. 1880, провінція Бачка, нині у складі Сербії — 13. 12. 1922, Ужгород) — військовик, громадсько-політичний діяч. Закінчив кадетську школу. Від 1899 перебував на військовій службі в австро-угорській армії. 1911 вийшов у відставку. Працював нотаріусом на Закарпатті. З початком 1-ї світової війни знову призваний до війська, 1918 демобілізований. Делегат Всенародних зборів закарпатських українців у м. Хуст (нині Закарпатської обл.), що 21 січня 1919 проголосили злуку українських комітатів Угорщини із ЗУНР, обраний заступником голови Центральної народної ради. Був одним із 3-х делегатів від Закарпаття (разом із С. Клочураком та Д. Климпушем), які у січні 1919 в столиці ЗУНР м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) вручили Є. Петрушевичу рішення народного віча про об’єднання Закарпаття із ЗУНР. Відтоді воював у 1-й авіасотні 1-го авіаполку УГА, брав участь у бойових вильотах на розвідку та бомбардування. У квітні 1919 змінив П. Франка на посаді референта літунських справ при Державному секретаріаті військових справ ЗУНР. На короткий час повернувся на Закарпаття, вів агітацію проти Угорщини. Заарештований угорською владою та засуджений до смертної кари. Втік з ув’язненя і повернувся на Галичину. Один із організаторів з’їзду делегатів закарпатської Гуцульщини в Станіславі. У травні 1919 віддав наказ кільком українським літакам перелетіти на територію Чехо-Словаччини. У липні того ж року виїхав на Пряшівщину, звідти — до Праги. За поданням голови Директорії Підкарпатської Русі Г.-І. Жатковича введений до її складу. Як заступник голови Руської центральної народної ради в Хусті написав 22 серпня 1919 президентові Чехо-Словаччини Т. Масарику листа, в якому протестував проти порушення умов Паризького мирного договору, згідно з яким Закарпаття мало отримати повну національну автономію; стверджував, що закарпатські русини вважають себе частиною українського, а не російського народу. 1920 разом із С. Клочураком та Я. Остапчуком заснував Соціал-демократичну партію Підкарпатської Русі, був відповідальним редактором її друкованого органу — г. «Вперед». Організатор українського життя на закарпатській Гуцульщині, засновник і фундатор читалень товариства «Просвіта». Автор багатьох статей громадсько-політичної тематики.
Рекомендована література
- Евген Пуза: Посмертна згадка // Свобода. 1923, 10 січ.;
- Клочурак С. До волі: Спомини. Нью-Йорк, 1978;
- Уж., 2009;
- Ґабор В. Пуза Євген // Українська журналістика в іменах. Вип. 2. Л., 1995.
Завантажити статтю
Людина 
