Саліковський Олександр Хомич
Визначення і загальна характеристика
САЛІКО́ВСЬКИЙ Олександр Хомич (псевд.: О. Хоменко, О. Паський; 13. 03. 1866, с. Старий Потік Вінницького пов. Подільської губ., нині Потоки Жмеринського р-ну Вінницької обл. — 22. 11. 1925, Варшава) — журналіст, громадсько-політичний діяч. Батько Г. Саліковського. Навчався у Шаргородській духовній школі (нині Жмеринський р-н) і Кам’янець-Подільській духовній семінарії (нині Хмельницька обл.). Учителював, працював урядовцем Подільського губернського правління. За політичну діяльність був декілька разів заарештований, 2 р. провів у засланні, 4 місяці — у Кам’янець-Подільській в’язниці. 1904–06 — редактор г. «Киевские отклики»; 1906–07 — співвидавець і редактор г. «Киевский голос». Переїхав до Москви, де 1912 і 1915–17 редагував ж. «Украинская жизнь», заснований місцевою українською громадою (спочатку спільно із С. Петлюрою, а згодом самостійно); 1913–15 — редактор щоденної г. «Приазовский край» (м. Ростов-на-Дону, Росія). Разом із М. Грушевським взяв участь у виданні ж. «Промінь» (листопад 1916 — 17). Член Української радикально-демократичної партії, Товариства українських поступовців. Після Лютневої революції 1917 очолив Української раду в Москві, від якої делегований до УЦР. У червны 1917 став членом ЦК Української партії соціалістів-федералістів. Від вересня того ж року — комісар УЦР у Київській губ. За Гетьманату 1918 — член президії Всеукраїнського земського союзу, член Українського національного союзу. Редагував г. «Трибуна», «Столичний голос», «Громадське слово». 20 травня — 15 жовтня 1920 — Міністр внутрішніх справ УНР в уряді В. Прокоповича; відтоді — заступник голови РМ УНР; від 11 лютого 1921 — член Вищої військової ради. На еміграції мешкав у Варшаві. Був редактром часописів «Українська трибуна» (1921–22), «Трибуна України» (1922–23), «Український сурмач», «Українська справа», співпрацював у г. «Діло», «Наше життя», «Robotnik». Його особиста бібліотека (1500 одиниць зберігання) 1926 стала основою Української бібліотеки у Варшаві.