Саліковський Олександр Хомич

САЛІКО́ВСЬКИЙ Олександр Хомич (псевд.: О. Хоменко, О. Паський; 13. 03. 1866, с. Старий Потік Він­ницького пов. Подільської губ., нині Потоки Жмеринського р-ну Він­ницької обл. — 22. 11. 1925, Варшава) — журналіст, громадсько-політичний діяч. Батько Г. Саліковського. На­вчався у Шаргородській духовній школі (нині Жмеринський р-н) і Камʼянець-Подільській духовній семінарії (нині Хмельницька обл.). Учителював, працював урядовцем Подільського губернського правлі­н­ня. За політичну діяльність був декілька разів заарештований, 2 р. провів у заслан­ні, 4 місяці — у Камʼянець-Подільській вʼязниці. 1904—06 — редактор г. «Киевские отклики»; 1906—07 — спів­видавець і редактор г. «Киевский голос». Пере­їхав до Москви, де 1912 і 1915—17 редагував ж. «Украинская жизнь», заснований місцевою українською громадою (спочатку спільно із С. Петлюрою, а згодом само­стійно); 1913—15 — редактор щоден­ної г. «Приазовский край» (м. Ростов-на-Дону, Росія). Разом із М. Грушевським взяв участь у ви­дан­ні ж. «Промінь» (листопад 1916 — 17). Член Української радикально-демократичної партії, Товариства українських по­ступовців. Після Лютневої революції 1917 очолив Української раду в Москві, від якої делегований до УЦР. У червны 1917 став членом ЦК Української партії соціалістів-федералістів. Від вересня того ж року — комісар УЦР у Київській губ. За Геть­манату 1918 — член президії Всеукраїнського земського союзу, член Українського національного союзу. Редагував г. «Трибуна», «Столичний голос», «Громадське слово». 20 травня — 15 жовтня 1920 — Міністр внутрішніх справ УНР в уряді В. Прокоповича; від­тоді — за­ступник голови РМ УНР; від 11 лютого 1921 — член Вищої військової ради. На еміграції мешкав у Варшаві. Був редактром часописів «Українська трибуна» (1921—22), «Трибуна України» (1922—23), «Український сурмач», «Українська справа», спів­працював у г. «Діло», «Наше життя», «Robotnik». Його особиста бібліотека (1500 одиниць зберіга­н­ня) 1926 стала основою Української бібліотеки у Варшаві.

Завантажити статтю