Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція 1944

Визначення і загальна характеристика

ПРОСКУ́РІВСЬКО-ЧЕРНІВЕ́ЦЬКА НАСТУПА́ЛЬНА ОПЕРА́ЦІЯ 1944. Проведена 4 березня — 17 квітня 1944 військами Першого Українського фронту як частина стратегічної наступальної операції зі звільнення Правобережної України. До складу 1-го Українського фронту входили: 1-а гвардійська армія, 13-а, 18-а, 60-а армії, 3-я гвардійська танкова армія, 1-а і 4-а танкові армії, 2-а повітряна армія, 4-й гвардійський танковий корпус, 25-й танковий корпус, 1-й і 6-й гвардійські кавалерійські корпуси (загалом понад 800 тис. осіб, 11,9 тис. гармат і мінометів, 1400 танків і самохідних артилерійських установок, бл. 480 літаків). Під час підготовки до операції 28 лютого 1944 був поранений командувач 1-го Українського фронту генерал армії М. Ватутін, командування фронтом прийняв маршал Г. Жуков. Головні сили німецької групи армій «Південь» (від 4 квітня 1944 — група армій «Північна Україна»), що діяли у смузі 1-го Українського фронту, складали 1-а і 4-а танкові армії — усього бл. 500 тис. осіб, понад 5,5 тис. гармат і мінометів, 1,1 тис. танків і штурмових гармат, до 480-ти літаків (командувачі: генерал-фельдмаршал Е. фон Манштейн, від 31 березня 1944 — генерал-фельдмаршал В. Модель). 1-й Український фронт мав завдавати головного удару з району Дубно–Шепетівка–Любар у південному напрямку з метою опанування рубежем Берестечко–Броди–Тернопіль–Проскурів (нині Хмельницький)–Хмільник, а надалі наступати у загальному напрямку на Чортків, щоб відрізати шляхи відходу німецьким військам на захід. У перший день операції введено у бій 3-ю гвардійську і 4-у танкову армії, що за добу просунулися на 25–30 км. У наступні дні війська ударного угруповання фронту розвивали наступ на Тернопіль і Проскурів та звільнили Волочиськ. Однак противнику контрударами вдалося затримати наступ ударного угруповання 1-го Українського фронту. 11 березня 1944 Ставка Верховного головнокомандування уточнила завдання радянським військам і спрямувала основні зусилля 1-го Українського фронту і Другого Українського фронту на те, щоб потужними ударами на Волочиськ, Чернівці, Умань, Могилів-Подільський оточити і знищити 1-у танкову армію противника. 21 березня посилене 1-ю танковою армією ударне угруповання 1-го Українського фронту відновило наступ і 24 березня вийшло до Дністра. Війська 2-го Українського фронту 19 березня пробилися до Дністра в районі Могилів-Подільський–Ямпіль. Таким чином, група армій «Південь» і на цьому напрямку була розчленована на 2 частини. Із виходом у район Могилева-Подільського війська фронту глибоко охопили 1-у танкову армію противника з півдня і 8-му армію з півночі. Відтак виникли сприятливі умови для завершення оточення 1-ї танкової армії, 8-ї і 6-ї армій противника. В обстановці, що склалася, Ставка Верховного головнокомандування знову уточнила завдання фронтам. Вважаючи, що оточення і знищення 1-ї танкової армії противника зможе здійснити 1-й Український фронт, Ставка вирішила повернути головні сили 2-го Українського фронту на південь для наступу по правому і лівому берегах Дністра для того, щоб виходом до узбережжя Чорного моря оточити 8-у, 6-у німецькі та 3-ю румунську армії й у взаємодії з Третім Українським фронтом знищити їх. На ліквідацію 1-ї танкової армії противника з військ 2-го Українського фронту виділено лише 40-у армію. До 28 березня 1944 війська 1-го Українського фронту оточили в районі на північ від Кам’янця-Подільського до 22-х дивізій противника, зокрема 10 танкових і 1 моторизовану, 29 березня звільнили Чернівці. Війська 40-ї армії 2-го Українського фронту, наступаючи вздовж південного берега Дністра, 29 березня впритул підійшли до Хотина. Однак міцного внутрішнього і зовнішнього фронту оточення противника створено не було. Користуючись розривами в оперативній побудові 1-го Українського фронту, оточене угруповання противника з району Кам’янця-Подільського пішло на прорив у напрямку Бучача. Одночасно з району Підгайців противник силами 3-х піхотних і 2-х танкових дивізій завдав сильного контрудару, щоб деблокувати свої війська. 5 квітня 1944 1-й танковій армії вдалося з’єднатися зі своїми військами. 17 квітня 1944 війська 1-го Українського фронту за наказом Ставки Верховного головнокомандування перейшли до оборони. Результатом операції стали поразка групи армій «Південь», звільнення низки районів, вихід радянських військ у передгір’я Карпат і розчленування фронту противника на 2 частини.

Завантажити статтю