Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція 1944

ПРОСКУ́РІВСЬКО-ЧЕРНІВЕ́ЦЬКА НА­СТУПА́ЛЬНА ОПЕРА́ЦІЯ 1944. Проведена 4 березня — 17 квітня 1944 військами Першого Українського фронту як частина стратегічної на­ступальної операції зі звільне­н­ня Прав­обережної України. До складу 1-го Українського фронту входили: 1-а гвардійська армія, 13-а, 18-а, 60-а армії, 3-я гвардійська танкова армія, 1-а і 4-а танкові армії, 2-а повітряна армія, 4-й гвардійський танковий корпус, 25-й танковий корпус, 1-й і 6-й гвардійські кавалерійські корпуси (загалом понад 800 тис. осіб, 11,9 тис. гармат і мінометів, 1400 танків і самохідних артилерійських установок, бл. 480 літаків). Під час під­готовки до операції 28 лютого 1944 був поранений командувач 1-го Українського фронту генерал армії М. Ватутін, командува­н­ня фронтом прийняв маршал Г. Жуков. Головні сили німецької групи армій «Південь» (від 4 квітня 1944 — група армій «Пів­нічна Україна»), що діяли у смузі 1-го Українського фронту, складали 1-а і 4-а танкові армії — усього бл. 500 тис. осіб, понад 5,5 тис. гармат і мінометів, 1,1 тис. танків і штурмових гармат, до 480-ти літаків (командувачі: генерал-фельдмаршал Е. фон Манштейн, від 31 березня 1944 — генерал-фельдмаршал В. Модель). 1-й Український фронт мав завдавати головного удару з ра­йону Дубно—Шепетівка—Любар у пів­ден­ному напрямку з метою опанува­н­ня рубежем Берестечко—Броди—Тернопіль—­Проскурів (нині Хмельницький)—Хмільник, а надалі на­ступати у загальному напрямку на Чортків, щоб від­різати шляхи від­ходу німецьким військам на захід. У перший день операції введено у бій 3-ю гвардійську і 4-у танкову армії, що за добу просунулися на 25—30 км. У на­ступні дні війська ударного угрупова­н­ня фронту роз­вивали на­ступ на Тернопіль і Проскурів та звільнили Волочиськ. Однак противнику контр­ударами вдалося затримати на­ступ ударного угрупова­н­ня 1-го Українського фронту. 11 березня 1944 Ставка Верховного головнокомандува­н­ня уточнила зав­да­н­ня радянським військам і спрямувала основні зуси­л­ля 1-го Українського фронту і Другого Українського фронту на те, щоб потужними ударами на Волочиськ, Чернівці, Умань, Могилів-Подільський оточити і знищити 1-у танкову армію противника. 21 березня посилене 1-ю танковою армією ударне угрупова­н­ня 1-го Українського фронту від­новило на­ступ і 24 березня ви­йшло до Дністра. Війська 2-го Українського фронту 19 березня пробилися до Дністра в ра­йоні Могилів-Подільський—Ямпіль. Таким чином, група армій «Пів­день» і на цьому напрямку була роз­членована на 2 частини. Із виходом у район Могилева-Подільського війська фронту глибоко охопили 1-у танкову армію противника з пів­дня і 8-му армію з пів­ночі. Від­так виникли сприятливі умови для заверше­н­ня оточе­н­ня 1-ї танкової армії, 8-ї і 6-ї армій противника. В об­становці, що склалася, Ставка Верховного головнокомандува­н­ня знову уточнила зав­да­н­ня фронтам. Вважаючи, що оточе­н­ня і знище­н­ня 1-ї танкової армії противника зможе здійснити 1-й Український фронт, Ставка вирішила повернути головні сили 2-го Українського фронту на пів­день для на­ступу по правому і лівому берегах Дністра для того, щоб виходом до узбереж­жя Чорного моря оточити 8-у, 6-у німецькі та 3-ю румунську армії й у взаємодії з Третім Українським фронтом знищити їх. На ліквідацію 1-ї танкової армії противника з військ 2-го Українського фронту виділено лише 40-у армію. До 28 березня 1944 війська 1-го Українського фронту оточили в ра­йоні на пів­ніч від Камʼянця-Подільського до 22-х дивізій противника, зокрема 10 танкових і 1 моторизовану, 29 березня звільнили Чернівці. Війська 40-ї армії 2-го Українського фронту, на­ступаючи вздовж пів­ден­ного берега Дністра, 29 березня впритул пі­ді­йшли до Хотина. Однак міцного внутрішнього і зовнішнього фронту оточе­н­ня противника створено не було. Користуючись роз­ривами в оперативній побудові 1-го Українського фронту, оточене угрупова­н­ня противника з ра­йону Камʼянця-Подільського пішло на прорив у напрямку Бучача. Одночасно з ра­йону Під­гайців противник силами 3-х піхотних і 2-х танкових дивізій завдав сильного контр­удару, щоб де­блокувати свої війська. 5 квітня 1944 1-й танковій армії вдалося зʼ­єд­натися зі своїми військами. 17 квітня 1944 війська 1-го Українського фронту за наказом Ставки Верховного головнокомандува­н­ня пере­йшли до оборони. Результатом операції стали поразка групи армій «Пів­день», звільне­н­ня низки ра­йонів, вихід радянських військ у перед­гірʼя Карпат і роз­членува­н­ня фронту противника на 2 частини.

Завантажити статтю