Перший Український фронт

Визначення і загальна характеристика

ПЕ́РШИЙ УКРАЇ́НСЬКИЙ ФРОНТ. Cтворений 20 жовтня 1943 внаслідок перейменування Воронезького фронту (13-а, 27-а, 38-а, 40-а, 47-а, 60-а загальновійськові, 3 гвардійська танкова і 2-а повітряна армії). У ході війни у різний час до його складу входили й ін. армії. З’єднання фронту здійснили Київську наступальну операцію, внаслідок якої 6 листопада 1943 було визволено Київ, під час Київської оборонної операції 1943 зірвали плани противника знову оволодіти Києвом і відновити оборону по Дніпру, провели Житомирсько-Бердичівську наступальну операцію. Армії лівого крила фронту у взаємодії з військами Другого Українського фронту взяли участь у Корсунь-Шевченківській операції 1944, а праве крило майже одночасно здійснило Рівненсько-Луцьку наступальну операцію 1944. Під час Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції і Львівсько-Сандомирської операції 1944 війська фронту звільнили західні області України, південно-східні райони Польщі, захопили на західному березі Вісли великий плацдарм. Після проведення у січні–березні 1945 фронтом Сандомирсько-Силезької, Нижньо- і Верхньосилезької наступальних операцій склалися сприятливі умови для наступу на Берлін і на дрезденсько-празькому напрямку. У взаємодії з військами 1-го і 2-го Білоруських фронтів у квітні–травні 1945 П. У. ф. брав участь у Берлінській наступальній операції 1945. Останньою операцією радянських ЗС у війні проти нацистської Німеччини (після її капітуляції) стала Празька наступальна операція 1945, здійснена П. У. ф. спільно зі з’єднаннями 2-го Українського фронту і Четвертого Українського фронту, що завершила розгром вермахту. Війська П. У. ф. і 2-го Українського фронту після Празької наступальної операції 1945, просуваючись на захід, у смузі П. У. ф. зустрілися із частинами американської 3-ї армії. Польове управління фронту після його розформування 10 червня 1945 реорганізовано в управління Центральної групи військ. Командувачі: генерал армії М. Ватутін (20 жовтня 1943 — 2 березня 1944), Маршали Радянського Союзу Г. Жуков (2 березня 1944 — 24 травня 1944) та І. Конєв (24 травня 1944 — 10 червня 1945).

Завантажити статтю