Приватна власність

ПРИВА́ТНА ВЛА́СНІСТЬ  — форма власності, набу­т­тя та захист якої врегульовано законодавством України. Держава бере на себе обовʼязки забезпечувати стабільність правовід­носин у сфері власності, роз­робляє та впроваджує законодавчі ініціативи для гармонізації взаємовід­носин приватних власників і су­спільства (див. також Державна власність). Роз­різняють П. в. фізичної та юридичної особи. П. в. фізичної особи — майнова власність (земля, рухоме та нерухоме майно, гроші, інші фінансові цін­ності), а також немайнові блага, зокрема авторські права, патенти на виходи тощо (див. Інтелектуальна власність). Власник має право вчиняти щодо своєї П. в. будь-які дії, що не суперечать законам України, не шкодять інтересам інших громадян і довкі­л­лю. Фізична особа має право використовувати П. в. для задоволе­н­ня своїх побутових потреб (некомерційної діяльності) або для здійсне­н­ня під­приємницької діяльності з метою отрима­н­ня доходу. Набуті у результаті такої господарської діяльності матеріальні блага та фінансові доходи під­лягають оподаткуван­ню згідно з нормами чин­ного законодавства. П. в. юридичної особи — майнова та немайнова власність, що використовують для здійсне­н­ня господарської діяльності, спрямованої на отрима­н­ня прибутку, або не­прибуткової діяльності. Юридична особа може бути заснована як однією фізичною особою (індивідуальна П. в.), так і групою осіб (колективна форма П. в.). 

У свою чергу, юридична особа здійснює право володі­н­ня, користува­н­ня і роз­порядже­н­ня закріпленим за нею майном від­повід­но до затвердженого статуту або засновницьких документів, належним чином зареєстрованих державними органами влади. У процесі господарської діяльності юридична особа від­повід­ає за своїми зобовʼяза­н­нями всім закріпленим за нею майном, що може бути вилучене у неї в законодавчому порядку на вимогу кредиторів. Доходи, отримані юридичною особою в рамках екс­плуатації П. в., оподатковують згідно з чин­ними нормами податкового законодавства. Фізичні та юридичні особи мають право володіти П. в., роз­ташованою на території інших держав, якщо це не суперечить законодавству України та країни, де ця власність знаходиться. Захист та взаємовід­носини у сфері П. в. врегульовано Кон­ституцією та Цивільним кодексом України. З історичного по­гляду П. в. почала ви­окремлюватися із родоплемін­ного колективізму в часи появи від­творювальних галузей виробництва (землеробство, тварин­ництво), коли володі­н­ня знаря­д­дями праці давало можливість збільшити ефективність праці, а надлишки виробленої продукції залишалися у межах однієї сімʼї. Це при­звело до майнової диференціації, появи різних соціально-економічних груп населе­н­ня. З роз­витком людства поня­т­тя «П. в.» транс­формувалося, набуваючи більш чітких, юридично ви­значених ознак. Появу П. в. вважають одним із факторів, що сприяв роз­витку су­спільства та формуван­ню механізмів ринкової економіки.