ШУПЛЯ́К Олег Ілліч (23. 09. 1967, с. Біще Бережанського, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) — живописець, графік. Син Ніни, батько Віталія Шупляків. Заслужений художник України (2017). Обласна премія імені М. Бойчука (2014), Всеукраїнська премія імені Братів Лепких (2018). Член НСХУ (2000). Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного ін­ституту (1991; викладачі В. Липовий, Б. Скиба). Працював учителем малюва­н­ня в рідному селі (1997–2000); викладав живопис і рисунок у Бережанській дитячій художній школі (1999–2015). Основна галузь — станковий живопис; напрямки — реалізм, сюр­реалізм, абстракціонізм, символізм. Роботи Ш. пере­носять глядача в інший вимір, змінюючи звичний порядок речей, дивують, шокують і заворожують, змушують думати. Створив образні порт­рети В. Ван Ґога, П. Ґогена, К. Моне, Т. Шевченка, Л. да Вінчі, М. Гоголя (в по­єд­нан­ні з пейзажем). Автор ескізу логотипа до 200-річчя від дня народже­н­ня Т. Шевченка (2013). Національний банк України ввів у обіг монети авторства Ш. номіналом 5 грн «30 років Незалежності України» (2021; на Між­народному конкурсі «Coin of the Year» 2023 ви­знана кращою монетою світу) та «Народжений в Україні» (2023). У творчому доробку — поштова марка до Дня памʼяті загиблих захисників України «Вічна памʼять!» (найкраща поштова марка України 2023), картини-анімації, скульптури-ілюзії, паркові скульптури. Учасник обласних, всеукраїнських та між­народних мистецьких ви­ставок від 1993. Персональні — у Бережанах (1991, 1994, 2004, 2016), Нот­тінґемі, Дербі (обидві — Велика Британія, 1994), Києві (2012, 2014, 2019), Кременці (Тернопільська обл., 2012, 2016), Чернігові, Санкт-Петербурзі (обидві — 2013), Вільнюсі, Збаражі (Тернопільська обл.), м. Вайле (Данія; усі — 2013–14), Будапешті (2015), По­знані, Ключборку (обидва — Польща, 2015–16), Рівне, Дубно (Рівненська обл., обидві — 2016), Івано-Франківську, Галичі (Івано-Франківська обл.; обидві — 2017), Зеленій Ґурі (Польща), Барселоні (Іспанія), Новому Саді (Сербія; усі — 2017), м. Редонду, м. Мафра, Лісабоні, м. Браґа (усі — Португалія, 2017–18), Коломиї (Івано-Франківська обл.), Бангкоку (обидві — 2018), Парижі (2019), Мадриді (2020). Деякі роботи Ш. зберігають у Національному музеї Т. Шевченка, зі­бран­ні Міністерства культури та інформаційної політики України (обидва — Київ), Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів), Національному заповід­нику «Батьківщина Т. Шевченка» (с. Шевченкове; обидва — Черкаська обл.), Бережанському крає­знавчому музеї, Науковому центрі Онтаріо (Торонто, Канада).