Богданов Вячеслав Леонідович

БОГДА́НОВ Вячеслав Леонідович (25. 11. 1965, с. Шамраївка Сквирського, нині Білоцерківського р-ну Київської обл.) — фахівець у галузі механіки деформівного твердого тіла. Доктор фізико-математичних наук (2009), академік НАНУ (2015). Дійсний член НТШ (2022). Заслужений діяч науки і техніки України (2013). Державна премія України в галузі науки і техніки (2009), премії імені О. Дин­ника (2020) та імені М. Остро­градського (2025) НАНУ. Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (2008) та князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2018). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1989). Від­тоді працює в Ін­ституті механіки НАНУ (Київ): від 2009 — провід­ний науковий спів­робітник, від 2023 — завідувач від­ділу динаміки та стійкості суцільних середовищ; водночас від 1995 — у Президії НАНУ: 2003—14 — перший за­ступник головного ученого секретаря — начальник Науково-організаційного від­ділу, 2015—25 —головний учений секретар НАНУ, 2020—25 — віце­президент НАНУ, від 2025 — перший віце­президент НАНУ. Член Комітету з Національної премії України імені Бориса Патона (від 2015, до 2021 Комітет з Державних премій України у галузі науки і техніки) та його президії (від 2020), голова секції математичних наук цього комітету (від 2021). Голова Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки (від 2023). Головний редактор журналу «Доповіді НАНУ» (від 2020). 

Наукові дослідже­н­ня присвячені про­блемам механіки руйнува­н­ня, тривимірної лінеаризованої теорії стійкості деформованих тіл, механіки композитних матеріалів, біо­механіки, системного аналізу складних систем, історії науки та науко­знавства. Виконав значний цикл робіт із нових механізмів руйнува­н­ня, які не описуються в межах класичних концепцій, зокрема ви­вчив нові класи задач механіки руйнува­н­ня матеріалів із початковими (залишковими) напруже­н­нями, що діють паралельно площинам тріщин, та руйнува­н­ня тіл при стискан­ні вздовж тріщин. У межах лінеаризованої теорії пружності роз­робив інтегрований під­хід до про­блем руйнува­н­ня попередньо напружених тіл із тріщинами та руйнува­н­ня тіл при стискан­ні вздовж паралельних тріщин. За­пропонував новий метод ви­значе­н­ня критичних параметрів руйнува­н­ня тіл із тріщинами при стискан­ні вздовж тріщин, коли параметри вираховуються в процесі роз­вʼяза­н­ня від­повід­них неоднорідних задач механіки руйнува­н­ня матеріалів із початковими напруже­н­нями. У лінеаризованій по­становці дослідив нові класи плоских та просторових задач про руйнува­н­ня фізично нелінійних тіл і сучасних композитних матеріалів (шаруватих, волокнистих), що містять тріщини, які взаємодіють під впливом спрямованих вздовж тріщин зусиль. Виявив нові ефекти, повʼязані зі впливом початкових напружень та зі взаємодією тріщин між собою і з поверх­нею матеріалу. Здійснив комплексне дослідже­н­ня функціональності та руйнува­н­ня композитних матеріалів із дефектами та кон­струкцій з них, які широко за­стосовуються у ракето- та літакобудуван­ні. Провів дослідже­н­ня міцності і довговічності нелінійно-пружних тіл з покри­т­тями при стискан­ні вздовж приповерх­невих між­фазних дефектів, коли початок (старт) руйнува­н­ня ініціюється локальною втратою стійкості матеріалу біля дефектів. Під­готував низку праць з науко­знавства та історії науки, зокрема, історії НАН України.