Шевельов Марк Петрович

ШЕВЕЛЬО́В Марк Петрович (18. 07. 1940, м. Мелітополь Запорізької обл. — ?, Німеч­чина) — письмен­ник. Член НСПУ (1993). Премії імені В. Сосюри, Між­народного літературного конкурсу гумору і сатири у Філадельфії (США, 1995). Закінчив вечірнє від­діле­н­ня Запорізького педагогічного ін­ституту, заочне від­діле­н­ня Київського університету імені Т. Шевченка. Працював монтером-електриком, спів­робітником газет «Серп і молот» та «Запорізька правда», редактором молодіжних пере­дач на Запорізькому телебачен­ні; від 1985 — науковий спів­робітник Національного заповід­ника «Хортиця», директор Народного музею історії Запорізького автомобільного заводу. У 2000-х рр. емігрував у Німеч­чину. Дебютував 1960 сатиричним віршем «Бородачи» в газеті «На боевом посту». Головні теми творів — Мелітополь, прості людські почу­т­тя мешканців рідного міста, їхні повсякден­ні турботи; герої його художньої прози, документалістики, крає­знавчих роз­відок — також земляки-мелітопольці. Одна з характерних рис лірики — широке викори­ста­н­ня звукопису. У прозі та поезії Ш. немає роз­горнутих пейзажних замальовок, проте присутність стихії рідної природи — степів і луків — від­чуваються реально і майже завжди. Через усю творчість проходить образ акації, що стала для письмен­ника не лише символом краю, його бід, нещасть, втрат і мужності, а й втіле­н­ням краси, життя, памʼяті, вічності. Писав літературні пародії й сатиричні монологи. Автор літературно-крає­знавчих досліджень «Пушкинский проезд» (1994), «Над синню буйного Славути...» (1998; обидва — Запоріж­жя) — про пере­бува­н­ня на запорізькій землі О. Пушкіна, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Довженка, М. Коцюбинського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара, М. Горького, В. Маяковського та ін.