СИБІ́РНИЙ Андрій Андрі­йович (31. 10. 1948, с. Хижа Вино­градівського, нині Берегівського р-ну Закарпатської обл.) — мікробіо­лог, генетик. Доктор біо­логічних наук (1986), професор (1990), академік НАНУ (2012). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Державна премія України в галузі науки і техніки (2012). Премія імені О. Пал­ладіна НАНУ (2005). Закінчив Львівський університет (1970). Від 1973 працює в Ін­ституті біо­логії клітини НАНУ (Львів), де заснував лабораторію (1984) та від­діл (1988) біо­хімічної генетики, від 2000 — завідувач від­ділу молекулярної генетики та біо­технології й директор (2000–26). За сумісництвом 1988–93 — завідувач, 1993–96 — професор кафедри генетики та біо­технології Львівського університету; професор Ченстоховської політехніки (від 1996) та Жешувського університету (від 2000; обидва — Польща). Вперше виявив явище азотної катаболітної ін­активації, встановив закономірності регуляції біо­синтезу і транс­порту рибофлавіну, ідентифікував регуляторні гени флавіногенезу. Ви­вчає закономірності біо­генезу й де­градації спеціальних органел, пероксисом, а також регуляцію метаболізму метилового спирту у метилотрофних дріжджів. За­ймається клонува­н­ням генів біо­синтезу рибофлавіну (вітамін В2) та генів, що від­повід­ають за біо­генез та де­градацію пероксиcом. Сконструював активні продуценти вітаміну В2, продуценти рекомбінантного білка поверх­невого антигену віруса гепатиту В, над­продуценти промислово-важливих ферментів (алкогольоксидаза, рибофлавінкіназа), створив нові біо­технологічні продукти аналітичного при­значе­н­ня (аналітичні набори «Діаглюк» та «Алкотест»), роз­робив нові клітин­ні елементи біо­сенсорів, придатних для ви­значе­н­ня практично важливих сполук (етанол, метанол, формальдегід). Започаткував дослідже­н­ня з роз­робле­н­ня нових технологій отрима­н­ня дешевого біо­паливного етанолу із гідролізатів рослин­них від­ходів.