Рідна мова

«РІ́ДНА МО́ВА»

— науково-популярний місячник. Видавали 1933—39 у Варшаві. Редактор — І. Огієнко (див. Іларіон). Журнал редагували у Варшаві, друкували у Жовкві (нині Львівська обл.) і поширювали в усьому вільному світі. Серед дописувачів — Б. Кобилянський, Я. Рудницький, Я. Гординський, А. Чайковський, І. Коровицький, І. Крипʼякевич. З-поміж широкого роз­маї­т­тя рубрик, без­системності подачі публікацій по­ступово вимальовувалася головна лінія часопису, спрямована на реалізацію висунутого І. Огієнком гасла — «Для одного народу — одна літературна мова, один правопис». Зі сторінок журналу цілеспрямовано й аргументовано пропагували рідномовні обовʼязки українців, незалежно від того, в якому державному утворен­ні вони пере­бували. Суть їх зводилася до двох основних засад: українська літературна мова мусить бути одна; вона мусить бути соборна для всіх українських гілок. На початку суто філологічне гасло «Для одного народу — одна літературна мова, один правопис» по­ступово ставало одним із засобів утвердже­н­ня й здійсне­н­ня ідеї національної соборності, обʼ­єд­на­н­ня української нації. Під впливом публікацій часопису низка україномовних періодичних друкованих органів, перед­усім Галичини, по­ступово пере­ходили на загальноукраїнський літературний правопис. Зініці­йоване часописом активне створе­н­ня на місцях «Гуртків плека­н­ня рідної мови» сприяло пробуджен­ню зацікавленості українців ви­вчати свою мову, знати її історію.

Авторами часопису створена унікальна «Бібліо­графія української мово­знавчої бібліо­графії», практичне значе­н­ня якої й сьогодні важко пере­оцінити. У доробку авторів часопису — зі­браний в усіх регіонах України величезний матеріал для створе­н­ня різноманітних термінологічних словників, а також словників місцевих говірок. Завдяки систематичним публікаціям кращих зразків українського красного письменства читачі Галичини й діаспори мали можливість зна­йомитися як із творами української класики, так і новинками поточного літературного процесу в Україні. З маркою заснованої при часопису «Бібліотеки “Рідної мови”» ви­йшло друком чимало під­ручників, довід­ників, самовчителів української мови. Редакція журналу під­тримувала тісні творчі контакти з провід­ними науковими центрами Європи, обмінюючись ви­да­н­нями, поширюючи таким чином інформацію про українське мово­знавство й літературо­знавство. Через багато років після закри­т­тя німецькою владою «Р. м.», вже на канадській землі, оцінюючи роль цього часопису в національному пробуджен­ні українців і свою роль у його творен­ні, І. Огієнко наголосив: «Сьогодні, оглядаючись на цей тяжкий тернистий шлях “Р. м.”, спокійно можна сказати: зроблено все, що було в силі людській, щоб чесно й до­стойно стояти на сторожі слова. Працю докінчить на­ступне поколі­н­ня».