Стойко-Радиленко Микола Михайлович

СТО́ЙКО-РАДИ́ЛЕНКО Микола Михайлович (02(14). 05. 1894, с. Великий Буялик Одеського пов. Херсонської губ, нині Березівського р-ну Одеської обл. — 14. 09. 1976, м. Ментона, Франція) — астроном. Премії імені Ж. де Лаланда (1930), імені М.-Ш. Дамузо (1932, 1947) Паризької АН, імені Гузмана Королівської АН Бельгії (1956). Кавалер ордена Почесного легіону Франції (1951). Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1916). Від­тоді служив у війську. Від 1918 на­вчався в аспірантурі під керівництвом О. Орлова. 1920 захистив магістерську дисертацію та був від­ряджений для по­глибле­н­ня знань за кордон. 1921—24 викладав у ліцеї в м. Плевен (Болгарія). 1924—44 працював астрономом Між­народного бюро часу в Парижі. 1931 він захистив у Сорбон­ні докторську дисертацію «Sur la mesure du temps et les problemes qui sʼy rattachent» («Про вимірюва­н­ня часу та повʼязані з ним про­блеми»). 1944—64 — керівник служби часу Паризької обсерваторії та директор Між­народного бюро часу. Наукові інтереси присвячені про­блемам ви­вче­н­ня нерівномірності оберта­н­ня Землі, рухів полюсів Землі, ви­значе­н­ня всесвітнього часу. Вперше виявив сезон­ні варіації швидкості оберта­н­ня Землі (1936); роз­робив метод обчисле­н­ня всесвітнього часу, який дав змогу створити так звану шкалу квазірівномірного часу; за­провадив у практику інтегрований атомний час (1960), який покладено в основу нинішнього Між­народного атомного часу.