Пурієвич Костянтин Адріанович

ПУРІЄ́ВИЧ Костянтин Адріанович (16(28). 05. 1866, Житомир — 18(31). 08. 1916, с. Ізабелівка Він­ницького пов. Подільської губ., нині Жабелівка Він­ницького р-ну Він­ницької обл.) — ботанік, фізіолог рослин. Доктор ботаніки (1898). Закінчив 1-у Житомирську чоловічу гімназію (1884), Університет св. Володимира у Києві (1890), де був залишений для під­готовки до професорського зва­н­ня, працював у ньому: від 1903 — завідувач ботанічного кабінету, професор кафедри ботаніки, декан фізико-математичного факультету. 1893–97 пере­бував у науковому від­ряджен­ні у Німеч­чині. Ступінь доктора ботаніки отримав за працю «Физиологические ис­следования над опоражниванием вместилищ запасных веществ при прора­стании», виконану в лабораторії ботаніка В. Пфеф­фера при Ляйпцизькому університеті, у якій описав результати досліджень складного процесу, що від­бувається в насін­ні під час проро­ста­н­ня. Ви­вчав дихальний коефіцієнт пліснявих грибів залежно від характеру живле­н­ня. Довів, що плісняві гриби здатні роз­кладати різні органічні сполуки завдяки утворен­ню в їхньому тілі певних ферментів. Досліджував вплив світла на диха­н­ня рослин, коефіцієнт викори­ста­н­ня рослиною сонячної енергії, яка вбирається під час фотосинтезу. Висунув припуще­н­ня про наявність у рослин­ній клітині особливих ферментів диха­н­ня, що викликають окисле­н­ня органічних сполук. Низку праць присвятив особливостям газооб­міну в рослин різних систематичних груп зі специфічними напрямами засвоє­н­ня вуглекислого газу. Встановив, що асиміляція СО₂ на світлі уповільнюється або зовсім припиняється залежно від рівня водовитрат.