ТУПИ́ЦЬКИЙ Юрій Петрович (14. 04. 1935, с. Воронинці Іркліївського р-ну Київської обл., нині Золотоніського р-ну Черкаської обл. — 14. 11. 2019, там само) — письмен­ник, кінорежисер, композитор. Заслужений діяч мистецтв (2002). Член НСПУ (2012), НСКУ. Премії імені М. Старицького (2004), імені В. Симоненка (2013). Закінчив Черкаський педагогічний ін­ститут (1958), Київський ін­ститут театрального мистецтва (1969; курс Т. Левчука). Працював режисером на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (1969–94). Серед робіт — «Сестра» (1967), «Таємниця партизанської землянки» (1974), «Завтра ви­става» (1982), «Зна­йди свій дім» (1982), «В лісах під Ковелем» (1984), «Крижані квіти» (1985), «Два кроки до тиші» (1991). Про світ кіно, його творців Т. роз­повів у книзі есеїв і нарисів «Білі мої лебеді» (Чк., 2005), низці віршів. У поезіях крізь мотиви сповід­альності, пере­важно класичною версифікацією, осмислено минуле й сьогоде­н­ня України, її людей, ві­домих і неві­домих. Для прозових творів (оповідань, новел, бувальщин) Т. властива виразна документальна основа. Часо­просторові межі творів — від 1930-х рр. і до авторового сьогоде­н­ня. Написав книгу з крає­знавства «Одвічне: Нариси з історії сіл Подні­провʼя» (Чк., 2016). Автор слів і музики близько 70-ти пісень. У рідному селі на честь Т. встановлено меморіальну дошку.