Стецько Василь Петрович
СТЕЦЬКО́ Василь Петрович (06. 03. 1950, с. Стрілківці Борщівського, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл.) — живописець-монументаліст, графік. Обласна премія імені М. Бойчука (2016; за серію «Шевченкіана»). Срібна медаль Товариства імені І. Цегельського (Познань, Польща, 2015). Член НСХУ (1994). Закінчив Одеське художнє училище (1976; викладачі С. Лукін, В. Кірічек), Український поліграфічний інститут у Львові (1991; викладачі — В. Гурмак, Х.-О. Саноцька). Від 1976 працював художником при Борщівському відділі культури; від 1978 — художник-оформлювач Тернопільського комбінату «Укрпромхудожоформлення»; від 1988 — художник-монументаліст Тернопільського художньо-виробничого комбінату Художнього фонду України. Від 1989 — учасник творчої групи художників «Кетяг» при художньо-фольклорному колективі «Горяни» (Львів); від 2002 — керівник творчого обʼєднання художників «Потік» при Борщівському краєзнавчому музеї. Автор монументальних розписів «Лісова казка» для однойменного дитячого садка в Борщеві, «Споконвіку було Слово» для Борщівського краєзнавчого музею, «Молочна пора» для Борщівського сирзаводу, «До знань — до світла» для Горошівської загальноосвітньої школи, «Світ букв» і «Світ цифр» для Олексинської гімназії, «Щасливе дитинство» для Мельнице-Подільської загальноосвітньої школи, «Дружба» для Сковʼятинського будинку культури, «В ритмі культур» для Гусятинського будинку культури (усі — Тернопільська обл., 1982–89). Від 1990 основним напрямком творчої діяльності стало сакральне мистецтво. Виконав розписи інтерʼєрів багатьох культових споруд Тернопільської обл., зокрема в м. Кременець (церква Преображення Господнього), в селах Більче-Золоте (церква св. архистратига Михаїла), Горошів (церква св. Параскеви), Долина (церква св. Трійці), Дарахів (церква Успіння Пресвятої Богородиці), Шишківці (церква св. Миколая), Зозулинці, Новосілка, Давидківці, Куряни, а також у с. Комарів Львівської обл.; відреставрував іконостас церкви в Борщеві (2025). Учасник обласних, зональних та всеукраїнських мистецьких виставок від 1985. Персональні — у Борщеві (1979, 1990, 1995, 2005, 2010, 2015), Тернополі (1990, 1995, 2005, 2010, 2023), Бурдяківцях (Тернопільська обл., 2015, 2025); експонував свої твори в м. Бад-Тельц (Німеччина, 2005). Від 2005 — постійний учасник пленерів в Україні та Польщі. Деякі роботи С. зберігають у Національному музеї Т. Шевченка (Київ), Тернопільській картинній галереї, Тернопільському та Борщівському краєзнавчих музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Натюрморт із свічкою» (1975), «Теплий дощ» (1977), «Лісове озеро» (1980), «Людочка» (1984), «Автопортрет» (1985), «Повний місяць» (1987), «Люба», «Маруся» (обидва — 1988), «Рідна мелодія (портрет Оксани Бойко)» (1989), «Білий бузок», «Борщівський силует» (обидва — 1990), «Вечірня молитва» (1991), «Сільський храм», «Церква в долині», «Букет з іконою» (усі — 1992), «Богородиця» (1992–94), «Натюрморт із книгою», «Розрив червоної завіси», «Чисте джерело» (усі — 1993), «Покрова», «Мати» (обидва — 1994), «Бузок», «Писанка» (обидва — 1996), «Снігова королева (Лілія)» (1998), «Україночка», «Наші Берегині» (обидва — 2003), «Іван Миколайчук. До 70-річчя» (2011), «Дочка Марія» (2021), «Наш оберіг» (2022); графіка — «Уляна», «Весна», «Дівчинка» (усі — 1986), «Львівський двір», «Петропавлівка» (обидва — 1988); серія літографій «Кобзарі — Гомери України» (1991); розписи — «Богородиця», «Трійця», «Спаситель» у церкві с. Давидківці (1999), на куполі церкви в с. Шупарка (2008), «Змієборці» в церкві Преображення Господнього в Кременці (2017–18), «Коронування Богородиці» на фронтоні церкви в с. Стрілківці (2019), у церкві св. архистратига Михаїла в с. Більче-Золоте (усі — Тернопільська обл.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
___1989__p.webp "В. Стецько. «Рідна мелодія (портрет Оксани Бойко)». 1989. Полотно, олія")
___1998__polotno__olii.webp "В. Стецько. «Снігова королева (Лілія)». 1998. Полотно, олія")
Людина 