ЖИВО́В Лев Іванович (17. 11. 1924, м. Богородськ, нині Ногінськ Московської обл. — 14. 12. 2013, Москва) — фахівець у галузі машинобудува­н­ня. Доктор технічних наук (1974), професор (1975). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1971). Закінчив Московське вище технічне училище (1948). Працював 1951–59 (з пере­рвою) у Харківському політехнічному ін­ституті: 1958–59 — за­ступник декана металургійного факультету; 1954–56 — у Пекінському політехнічному ін­ституті; 1956–57 — у Шанхайському університеті (Китай); 1960–74 — засновник і завідувач кафедри машин і технологій обробле­н­ня металів тиском Запорізького машинобудівного ін­ституту. Від початку 1980-х рр. — у Москві, де очолював кафедру обробле­н­ня металів тиском у заочному машинобудівному ін­ституті. Роз­робив методику побудови полів швидкостей і сіток ліній ковза­н­ня. Засновник наукової школи з роз­робле­н­ня систем автоматизованого проєктува­н­ня технологічних процесів та обладна­н­ня.