ФІ́ШЕР Адам (Fischer Adam; 07. 06. 1889, м. Пере­мишль, нині Під­карпатського воєводства, Польща — 22. 12. 1943, Львів) — польський етнолог і фольклорист. Закінчив гімназію (1907) та Університет (1912, ви­вчав романську філологію) у Львові; після по­глибленого ви­вче­н­ня філософії й етнології у Берлінському університеті (1913) зосередився на дослідже­н­нях з етно­графії. 1908–24 — бібліотекар Національного закладу імені Ос­солінських у Львові, де водночас із посадовими обовʼязками за­ймався бібліо­графічними студіями. Від 1924 — над­звичайний, від 1930 — звичайний професор з етнології, керівник Етнологічного закладу, 1939–41 — член кафедри українського фольклору та етно­графії Львівського університету. Організатор львівської етнологічної школи, в якій під його керівництвом проходили під­готовку й українські молоді науковці (Р. Гарасимчук, К. Матейко, К. Добрянський, В. Пашницький, О. Березовська та ін.). Член Етно­графічної комісії Польської АН, Польського народо­знавчого товариства у Львові (від 1910 — багатолітній секретар) та головний редактор його друкованого органу «Lud». Під керівництвом Ф. упродовж майже 30-ти р. до 2-ї світової війни ви­йшло 20 т. цього ви­да­н­ня і 5 т. наукової серії «Prace etnograficzne» (Lwów, 1934–39). У пошуках українських аналогів і паралелей Ф. користувався українськими і польськими публікаціями етно­графічного і фольклорного матеріалу — автентичних текс­тів і досліджень, виявляв добру обі­знаність з їхньою бібліо­графією. Використовував у від­повід­ному контекс­ті пісен­ні зразки української усної народної словесності, зокрема обрядової поезії. Як секретар Польського народо­знавчого товариства Ф. уважно слідкував за комплектува­н­ням його бібліотеки народо­знавчою літературою, зокрема й українською. Налагодив взаємооб­мін літературою з НТШ, предметом його особливої уваги були серійні ви­да­н­ня Товариства — «Етно­графічний збірник» і «Матеріали до українсько-руської етнології» (від 1916 — «Матеріали до української етнології»). Ф. за­охочував і під­тримував етнологічне дослідже­н­ня українців, традицію систематичного взаємного рецензува­н­ня у польських і українських ви­да­н­нях народо­знавчих праць учених обох сторін. Автор багатьох досліджень з польської етно­графії та ін. словʼянських народів, а також бібліо­графічних праць із народо­знавства. Наукову вартість мають його роз­відки про бойків, лемків, Опі­л­ля, Поліс­ся. Не­звичайним явищем у свій час була етно­графічна моно­графія Ф. про українців «Rusini. Zarys etnografii na Rusi» (Lwów, 1928), написана зі збереже­н­ням належної міри наукової обʼєктивності. Під­тримував наукові звʼязки з українськими вченими, зокрема з НТШ. Листувався з В. Гнатюком.