Хмель Алла Вікторівна
ХМЕЛЬ Алла Вікторівна (25. 07. 1967, Донецьк) — графік і живописець. Сестра Г. Хмель. Ґран-Прі за анімацію Міжнародного фестивалю «Сузірʼя талантів» (Київ, 2025). Членкиня НСХУ (1999). Закінчила Донецьке художнє училище за спеціальністю художник-оформлювач (1986), Харківський художньо-промисловий інститут за спеціальністю графік-дизайнер (1993; викл. О. Векленко, В. Лесняк, В. Побєдін, І. Криворучко, В. Чаус). Працювала 2000–12 в рекламному агентстві «Іріс»; 2017–22 — дизайнер на заводі «Південкабель» (обидва — Харків); 2022–23 — дизайнер, декоратор Центру прикордонних культур у м. Кросно (Польща); 2024–25 — дизайнер у Державному музеї авіації в Києві. Працює в галузях графіки, живопису, книжкової ілюстрації. Оформила низку книг у видавництвах Харкова («Прапор», «Талант», «Ранок», «Фоліо», видавничий відділ УАПЦ) й Києва («Махаон», видавничий відділ УПЦ), зокрема «Молитвослов для дітей» (Х., 1996), «Детский молитвослов» (1997), «Библейская азбука для детей» (2008; обидві — Київ). У 1997–2022 працювала в галузі кераміки, створюючи панно, підсвічники, дзвіночки, шахи тощо в українському народному стилі. Учасниця обласних, всеукраїнських і міжнародних мистецьких виставок від 1988, зокрема в Словенії (1993), Іспанії (1994–95, 1997–99, 2001–02, 2004), Югославії (1996, 1999, 2001), Польщі (2008), Франції (2009). Персональні — у Харкові (1994, 2000, 2003, 2006–08, 2010–11, 2020–21). Персональні — у Харкові (1994, 2000, 2003, 2006–08, 2010–11, 2020–21), Чугуєві (Харківська обл., 2020), Кросно, Ярославі (Польща; обидві — 2023). Деякі роботи Х. зберігаються в Харківському художньому музеї, Чугуївській художній галереї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії — «На пленерах у Харкові» (1988–2022, пастель), «Маленькі картинки по-французьки», «Стародавній Харків», «Квіти» (усі — 2000–15), «Натюрморти» (2000–22), «Європейські пленери» (2006–15); «Ананас» (2005), «Успенський собор» (2006), «Сонячні квіти» (2007), «Нічний Страсбурґ. Франція», «Старий порт Марселя. Франція» (обидва — 2009), «Соняхи пiд хатою. Переяслав» (2011), «Лопанський міст» (2013), «Старе місто. Несебир, Болгарія», «Кросно. Польща» (обидва — 2022), «Вітряк» (2023).









