Солтис Адам Мечиславович
СО́ЛТИС Адам Мечиславович (04. 07. 1890, Львів — 06. 07. 1968, там само) — композитор, диригент, педагог. Син М. Солтиса. З походження поляк. Професор (1940). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1953). Гри на скрипці навчався з 6-ти років у батька, на фортепіано — у матері. Закінчив Консерваторію Галицького музичного товариства (Львів, 1910; кл. скрипки М. Вольфшталя), Музичну академію Шарлоттенбурґа (нині район Берліна, 1914; кл. композиції Р. Кана), Берлінську академію мистецтв (1916; кл. композиції Ґ. Шуманна), музикознавчий відділ Берлінського університету зі ступенем доктора філософії (1921; керівник Г. Кречмар).Під час навчання у Берліні керував хорами, що діяли в рамках Польського музичного товариства, також виступав як скрипаль та альтист місцевого хору. 1921–39 — професор по класу композиції, 1930–39 — директор та диригент Консерваторії Польського музичного товариства у Львові; від 1939 — професор, 1944–65 — завідувач кафедри хорового диригування Львівської консерваторії. Викладав композицію, поліфонію, аналіз музичних форм, хорове аранжування, читання партитур, гармонію, інструментовку та інструментознавство. Також працював як композитор. Від 1924 диригував майже усіма концертами Польського музичного товариства у Львові, зокрема 1928 під його керівництвом відбулася світова премʼєра 3-ї симфонії «Пісня ночі» К. Шимановського, який особисто був присутній на концерті, відтоді між композиторами завʼязалися дружні відносини (під його впливом С. 1941 створив «Гуральську сюїту»). На початку 1930-х рр. з ініціативи С. та при його активній участі було відновлено діяльність Львівської філармонії, яку й очолив 1933 як головний диригент, згодом періодично диригував концертами. Завдяки С. у Львові звучали музика Й.-С. Баха, симфонії Л. ван Бетговена, А. Брукнера, А. Дворжака, Ґ. Малера. Підготував виконання «Симфонії псалмів» І. Стравинського, «Царя Давида» А. Онеґґера, «Угорського псалма» З. Кодая та інших. Від 1936 керував музичною редакцією «Львівського польського радіо», систематично публікувався як музичний критик. Серед учнів — Г. Ляшенко, І. Мацієвський, А. Нікодемович, М. Скорик.
Додаткові відомості
- Основні твори
- балет «Левове серце» (1930); для симфонічного оркестру — увертюра «Аретуза» (1914), Елегія (1918), 2 симфонії (1922, 1946), поеми «Слов’яни» (1947), «За мир» (1952), Сюїта на слов’янські теми (1949), увертюра «Святкова» (1950), Фантазія на тему «Варшав’янки» (1958), Концерт для оркестру (1964); для голосу і симфонічного оркестру — Колискова (1941), Доріженька (1950); для камерного оркестру — Квартет (1904); камерно-інструментальні: для дерев’яних духових і валторни — Танок (1953), для струнного квартету і арфи — Сюїта (1953), для струнного квартету — Сюїта на польські теми (1935), для 3–х тромбонів і труби — Інтрада (1954), для скрипки і фортепіано — Соната (1925), 3 п’єси (1947), Сюїта на польські теми (1954); для фортепіано — Соната, Варіації, Сюїта, Рондо (усі — 1914), Інтермецо (1916), 3 п’єси (1964); камерно-вокальні — романси, зокрема цикли: на слова польських поетів (1928), 3 народні пісні (1945); хори, обробки українських та польських народних пісень; музика до вистави «Камінний господар» Лесі Українки.